Кардіолог, доктор медичних наук, професор
Пацієнт з діабетом 2 типу – це кардіологічний пацієнт. «Чому?» – спитаєте ви. Поясню, маючи три аргументи.
Перший. Ми всі добре знаємо, що серцево-судинні захворювання – основна причина смерті в світі. В Україні їхня питома вага – 67%. Але у пацієнтів з діабетом ризик померти від них в 4 (!) рази вищий, ніж за відсутності ЦД.
Другий. Серед пацієнтів з діабетом віком 65+ саме від серцево-судинних захворювань, включно з інсультом, вмирають майже 85%. Йдеться про ураження артеріальних судин середнього і більшого калібру атеросклерозом і його ускладненням – тромбозом.
Третій. Тепер про позитив: ми з вами маємо потужні методи лікування і профілактики, включно з немедикаментозними, з доведеною ефективністю щодо суттєвого покращення прогнозу! Важко уявити, що «кардіологічне» лікування працює ефективніше, ніж контроль цільового рівня глюкози,– проте це чітко встановлений факт. Це «працює» на попередження тяжких ускладнень і подовження життя.
Ключовим для отримання оптимального ефекту є прихильність пацієнтів до лікування і профілактики – кожного дня протягом багатьох років поспіль. Так, це буває важко, і вимагає неабиякої витримки, але ані «курси крапельниць», ані «профілактичне» санаторно-курортне лікування не працюють, від слова «зовсім».
Так само не існують засоби для періодичного «прочищення судин», які пропонує недобросовісна реклама. Лише прикладання власних зусиль до оздоровлення способу свого життя і – за призначенням лікаря – 1-2 таблетки. Постійно і довготривало. Але головне читайте далі.
Резюмую. Діабет і предіабет невідривно пов‘язані з іншими «порідненими» факторами серцево-судинного ризику, зокрема, ожирінням, АГ, підвищенням рівня холестерину і іншими порушеннями жирового обміну, які всі разом погіршують прогноз.
Тому в лікуванні діабету недостатньо контролювати тільки рівень глюкози! Натомість треба «управляти» всіма наявними факторами серцево-судинного ризику – рівнем глюкози + масою тіла + рівнем артеріального тиску + рівнем холестерину + в випадку куріння – відмовою від нього.
Ефективність такого підходу продемонстрували численні дослідження в царині так званої доказової медицини. При об‘єктивній оцінці «наосліп» здатності попереджувати інфаркт та інсульт і подовжувати життя пацієнтів з діабетом 2 типу, порівняно з плацебо (тобто, крейдою) зниження АТ і холестерину показало значно більший ефект, ніж нормалізація рівня глюкози, особливо «старими» препаратами – людським інсуліном, метформіном, препаратами сульфонілсечовини.
Отже, одразу після виявлення діабету треба визначити інші наявні фактори серцево-судинного ризику і можливі недіагностовані існуючі серцево-судинні захворювання – гіпертензію, ішемічну хворобу серця,– після чого лікувати їх разом, паралельно і активно. І обов’язково – під керівництвом вашого кардіолога.
Пацієнт з діабетом 2 типу – це кардіологічний пацієнт. «Чому?» – спитаєте ви. Поясню, маючи три аргументи.
Перший. Ми всі добре знаємо, що серцево-судинні захворювання – основна причина смерті в світі. В Україні їхня питома вага – 67%. Але у пацієнтів з діабетом ризик померти від них в 4 (!) рази вищий, ніж за відсутності ЦД.
Другий. Серед пацієнтів з діабетом віком 65+ саме від серцево-судинних захворювань, включно з інсультом, вмирають майже 85%. Йдеться про ураження артеріальних судин середнього і більшого калібру атеросклерозом і його ускладненням – тромбозом.
Третій. Тепер про позитив: ми з вами маємо потужні методи лікування і профілактики, включно з немедикаментозними, з доведеною ефективністю щодо суттєвого покращення прогнозу! Важко уявити, що «кардіологічне» лікування працює ефективніше, ніж контроль цільового рівня глюкози,– проте це чітко встановлений факт. Це «працює» на попередження тяжких ускладнень і подовження життя.
Ключовим для отримання оптимального ефекту є прихильність пацієнтів до лікування і профілактики – кожного дня протягом багатьох років поспіль. Так, це буває важко, і вимагає неабиякої витримки, але ані «курси крапельниць», ані «профілактичне» санаторно-курортне лікування не працюють, від слова «зовсім».
Так само не існують засоби для періодичного «прочищення судин», які пропонує недобросовісна реклама. Лише прикладання власних зусиль до оздоровлення способу свого життя і – за призначенням лікаря – 1-2 таблетки. Постійно і довготривало. Але головне читайте далі.
Резюмую. Діабет і предіабет невідривно пов‘язані з іншими «порідненими» факторами серцево-судинного ризику, зокрема, ожирінням, АГ, підвищенням рівня холестерину і іншими порушеннями жирового обміну, які всі разом погіршують прогноз.
Тому в лікуванні діабету недостатньо контролювати тільки рівень глюкози! Натомість треба «управляти» всіма наявними факторами серцево-судинного ризику – рівнем глюкози + масою тіла + рівнем артеріального тиску + рівнем холестерину + в випадку куріння – відмовою від нього.
Ефективність такого підходу продемонстрували численні дослідження в царині так званої доказової медицини. При об‘єктивній оцінці «наосліп» здатності попереджувати інфаркт та інсульт і подовжувати життя пацієнтів з діабетом 2 типу, порівняно з плацебо (тобто, крейдою) зниження АТ і холестерину показало значно більший ефект, ніж нормалізація рівня глюкози, особливо «старими» препаратами – людським інсуліном, метформіном, препаратами сульфонілсечовини.
Отже, одразу після виявлення діабету треба визначити інші наявні фактори серцево-судинного ризику і можливі недіагностовані існуючі серцево-судинні захворювання – гіпертензію, ішемічну хворобу серця,– після чого лікувати їх разом, паралельно і активно. І обов’язково – під керівництвом вашого кардіолога.
Лікар-невропатолог вищої категорії,
кандидат медичних наук,
член Європейської федерації головного болю
Цукровий діабет тісно пов’язаний з нервовою системою на всіх етапах захворювання. І початок, і фінал діабету супроводжується ініціюючою дисфункцією нервової тканини та появою діабетичних уражень у вигляді ускладнень аж до її дегенерації та загибелі. У таких пацієнтів ми знаходимо німі інфаркти мозку, справжні інсульти, атрофію кори мозку та периферичних нервів (частим наслідком тут стають діабетичні полінефропатії, порушення координації та кровопостачання практично в усі органи).
Але, що важливо: нервова система бере участь у самому розвитку цукрового діабету, та її роль, мабуть, найсуттєвіша.
Наш мозок складає всього 2% маси тіла, але він споживає 20% всієї енергії, що виробляється за допомогою глюкози. І це робить його надзвичайно вразливим до дефіциту цієї енергії, яку нервова система компенсує за рахунок підвищення своєю збуджуваності, нервова клітина стає ніби наелектризованою. Вся нервова система забезпечує організацію підвищення рівня глюкози в крові у активному стані мозку та… стає жертвою енергетичного голоду, коли глікемія формує захворювання.
Коли ми перевіряємо рівні глюкози та гормону кортизолу в крові у наших пацієнтів, 90% з них, маючи діагнози всіх функціональних психологічних розладах: головний біль, болі в спині та суглобах, фіброміалгії та міофасціальні синдроми, емоційні порушення, депресивні розлади, панічні атаки, порушення сну та інші – мають високі цукри. Причому про високу глікемію вони часом навіть не підозрюють.
Але є й інші дані: лише 30% з цих пацієнтів в подальшому отримують діагноз «цукровий діабет». Більшості з них вдається подолати проблему цукру, не доводячи до діагнозу.
Висновок один: систематичний контроль рівня цукру в крові, з’ясування причини високого цукру (найчастіше це все ж таки стрес) та вчасно вжиті правильні заходи рятують багатьох від серйозних наслідків.
Окремо хочу сказати про звичайний побутовий стрес, який вже перестає бути звичайним на тлі нинішньої інформаційної паніки, порушення звичного протікання життя, обмеження свободи пересування та спілкування, і який є прямим провокатором діабету. Ми починаємо безконтрольно вживати стимулятори (кофеїн, алкоголь, нікотин туди ж, разом із іншими модними сполуками), недостатньо рухаємося, за старою еволюційною звичкою заїдаємо стреси солоденьким… Так, віруси з’являються і зникають, а от наслідки долаються дуже важко, і спостерігати їх стосовно цукрового діабету ми будемо вже дуже скоро, на жаль.
Цукровий діабет тісно пов’язаний з нервовою системою на всіх етапах захворювання. І початок, і фінал діабету супроводжується ініціюючою дисфункцією нервової тканини та появою діабетичних уражень у вигляді ускладнень аж до її дегенерації та загибелі. У таких пацієнтів ми знаходимо німі інфаркти мозку, справжні інсульти, атрофію кори мозку та периферичних нервів (частим наслідком тут стають діабетичні полінефропатії, порушення координації та кровопостачання практично в усі органи).
Але, що важливо: нервова система бере участь у самому розвитку цукрового діабету, та її роль, мабуть, найсуттєвіша.
Наш мозок складає всього 2% маси тіла, але він споживає 20% всієї енергії, що виробляється за допомогою глюкози. І це робить його надзвичайно вразливим до дефіциту цієї енергії, яку нервова система компенсує за рахунок підвищення своєю збуджуваності, нервова клітина стає ніби наелектризованою. Вся нервова система забезпечує організацію підвищення рівня глюкози в крові у активному стані мозку та… стає жертвою енергетичного голоду, коли глікемія формує захворювання.
Коли ми перевіряємо рівні глюкози та гормону кортизолу в крові у наших пацієнтів, 90% з них, маючи діагнози всіх функціональних психологічних розладах: головний біль, болі в спині та суглобах, фіброміалгії та міофасціальні синдроми, емоційні порушення, депресивні розлади, панічні атаки, порушення сну та інші – мають високі цукри. Причому про високу глікемію вони часом навіть не підозрюють.
Але є й інші дані: лише 30% з цих пацієнтів в подальшому отримують діагноз «цукровий діабет». Більшості з них вдається подолати проблему цукру, не доводячи до діагнозу.
Висновок один: систематичний контроль рівня цукру в крові, з’ясування причини високого цукру (найчастіше це все ж таки стрес) та вчасно вжиті правильні заходи рятують багатьох від серйозних наслідків.
Окремо хочу сказати про звичайний побутовий стрес, який вже перестає бути звичайним на тлі нинішньої інформаційної паніки, порушення звичного протікання життя, обмеження свободи пересування та спілкування, і який є прямим провокатором діабету. Ми починаємо безконтрольно вживати стимулятори (кофеїн, алкоголь, нікотин туди ж, разом із іншими модними сполуками), недостатньо рухаємося, за старою еволюційною звичкою заїдаємо стреси солоденьким… Так, віруси з’являються і зникають, а от наслідки долаються дуже важко, і спостерігати їх стосовно цукрового діабету ми будемо вже дуже скоро, на жаль.
Дитячий лікар-ендокринолог,
КП «Хмельницька міська дитяча лікарня»
Контроль і лише контроль цукрів у дітей – запорука збереження їх майбутнього здоров’я та якості життя.
«Дитячий» контроль має деякі особливості. Кожна пора дня має свої значення: зранку натще глікемія має бути не менше 4 ммоль/л і не вище 8 ммоль/л, перед сном – не менше 6 ммоль/л і не вище 9 ммоль/л. Це дуже важливо, адже найперша проблема, яка розвивається у дітей з цукровим діабетом, – це гострі ускладнення у вигляді гіпер – гіпоглікемій, діабетичних ком і більш серйозних станів. Не минають маленьких пацієнтів і хронічні ускладнення: найчастіше вражаються судини, зокрема очей, нижніх кінцівок, нирки, діагностуються мікроангеопатії, нейропатії тощо.
Звичайно, тут основна відповідальність лягає на батьків. І важливо, що вони відчувають підтримку з боку держави, адже всі інсуліни останнього покоління (у вигляді шприц-ручок), генно-інженерні – для дітей до 18 років в Україні безкоштовні, як і глюкометри. Саме такі використовують і для людей з ЦД в Європі.
Отримують вони підтримку і у так званих Школах діабету, які сьогодні створюються у багатьох лікувальних закладах країни, в основному завдяки ініціативі ендокринологів або батьків діток з ЦД. Там їх навчають і елементарних речей, на кшталт вибору місця ін’єкції чи підрахунків хлібних одиниць, і знайомлять з інноваціями, і разом вирішують якісь нагальні спільні проблеми, і навіть навчають, як обирати дитині взуття чи шкарпетки. Ми, наприклад, запрошуємо на лекції до Школи інших вузьких спеціалістів: це можуть бути гінекологи для дівчат, ортопеди та травматологи, офтальмологи.
Також в таких Школах є психологи, які допомагають краще почуватися у світі разом з діабетом і діткам, і їхнім батькам. Зокрема я є інструктором такої Школи у нашій лікарні, а перед цим я проходила спеціальне навчання, курси у Харківському інституті охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН.
Контроль і лише контроль цукрів у дітей – запорука збереження їх майбутнього здоров’я та якості життя.
«Дитячий» контроль має деякі особливості. Кожна пора дня має свої значення: зранку натще глікемія має бути не менше 4 ммоль/л і не вище 8 ммоль/л, перед сном – не менше 6 ммоль/л і не вище 9 ммоль/л. Це дуже важливо, адже найперша проблема, яка розвивається у дітей з цукровим діабетом, – це гострі ускладнення у вигляді гіпер – гіпоглікемій, діабетичних ком і більш серйозних станів. Не минають маленьких пацієнтів і хронічні ускладнення: найчастіше вражаються судини, зокрема очей, нижніх кінцівок, нирки, діагностуються мікроангеопатії, нейропатії тощо.
Звичайно, тут основна відповідальність лягає на батьків. І важливо, що вони відчувають підтримку з боку держави, адже всі інсуліни останнього покоління (у вигляді шприц-ручок), генно-інженерні – для дітей до 18 років в Україні безкоштовні, як і глюкометри. Саме такі використовують і для людей з ЦД в Європі.
Отримують вони підтримку і у так званих Школах діабету, які сьогодні створюються у багатьох лікувальних закладах країни, в основному завдяки ініціативі ендокринологів або батьків діток з ЦД. Там їх навчають і елементарних речей, на кшталт вибору місця ін’єкції чи підрахунків хлібних одиниць, і знайомлять з інноваціями, і разом вирішують якісь нагальні спільні проблеми, і навіть навчають, як обирати дитині взуття чи шкарпетки. Ми, наприклад, запрошуємо на лекції до Школи інших вузьких спеціалістів: це можуть бути гінекологи для дівчат, ортопеди та травматологи, офтальмологи.
Також в таких Школах є психологи, які допомагають краще почуватися у світі разом з діабетом і діткам, і їхнім батькам. Зокрема я є інструктором такої Школи у нашій лікарні, а перед цим я проходила спеціальне навчання, курси у Харківському інституті охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН.
Акушер-гінеколог, завідувач жіночої консультації Пологового будинку №3, лікар вищої категорії, кандидат медичних наук, репродуктолог, медичний юрист
Я ніколи не думав, що проблема діабету торкнеться мене особисто. Коли я зробив чергове обстеження на тлі відносно повного благополуччя, відсутності серйозних скарг на здоров’я та симптомів, я був вражений тим, що мої цукри просто зашкалювали. Працюючи в акушерстві та генікології, не можу похвалитися, що веду здоровий спосіб життя та позбавлений великої кількості колосальних стресів, але і не замислювався, що проблеми регуляції глюкози в крові та обміну речовин можуть стати для мене актуальними.
Перша реакція була, мабуть, досить стандартною, я вже майже прощався з родиною. І я мало вірю у заклинання типу: «Заспокойтеся, все буде добре». Але я чітко визначився: «Є щось, що переверне моє життя? Я готовий!» До зміни режиму, до контролю, до навчання, адже не хотів жертвувати якістю життя свого та своїх близьких. Я навчився створювати зону комфорту власного харчування, медичних препаратів, консультацій та взаємовідносин не лише з лікарями, але і з іншими пацієнтами чи друзями з таким же діагнозом. І, звичайно, зі своїми пацієнтками.
Що хотілося б сказати особливо:
Жінці, яка планує вагітність, або вже виношує дитину, дуже важливо контролювати рівень глюкози у крові, зробити глюкозотолерантні тести, пройти консультацію ендокринолога.
Слід пам’ятати, що під час вагітності багато внутрішніх процесів не відбиваються на самопочутті. Жінка почуває себе добре і категорично не згодна проходити якісь додаткові аналізи, особливо під час пандемії, аби зайвий раз не наражати себе на небезпеку інфікування. Але такі скринінги зробити дуже важливо, дотримуючись всіх лайфхаків захисту.
Адже гестаційний діабет може супроводжуватися не лише змінами артеріального тиску, але й розвитком крупної дитини. І це в свою чергу відображається на протіканні пологів, допологової підготовки та веденні післяпологового періоду. Тому не треба відноситися до діабету легковажно, але й паніка – поганий «лікар».
Я ніколи не думав, що проблема діабету торкнеться мене особисто. Коли я зробив чергове обстеження на тлі відносно повного благополуччя, відсутності серйозних скарг на здоров’я та симптомів, я був вражений тим, що мої цукри просто зашкалювали. Працюючи в акушерстві та генікології, не можу похвалитися, що веду здоровий спосіб життя та позбавлений великої кількості колосальних стресів, але і не замислювався, що проблеми регуляції глюкози в крові та обміну речовин можуть стати для мене актуальними.
Перша реакція була, мабуть, досить стандартною, я вже майже прощався з родиною. І я мало вірю у заклинання типу: «Заспокойтеся, все буде добре». Але я чітко визначився: «Є щось, що переверне моє життя? Я готовий!» До зміни режиму, до контролю, до навчання, адже не хотів жертвувати якістю життя свого та своїх близьких. Я навчився створювати зону комфорту власного харчування, медичних препаратів, консультацій та взаємовідносин не лише з лікарями, але і з іншими пацієнтами чи друзями з таким же діагнозом. І, звичайно, зі своїми пацієнтками.
Що хотілося б сказати особливо:
Жінці, яка планує вагітність, або вже виношує дитину, дуже важливо контролювати рівень глюкози у крові, зробити глюкозотолерантні тести, пройти консультацію ендокринолога.
Слід пам’ятати, що під час вагітності багато внутрішніх процесів не відбиваються на самопочутті. Жінка почуває себе добре і категорично не згодна проходити якісь додаткові аналізи, особливо під час пандемії, аби зайвий раз не наражати себе на небезпеку інфікування. Але такі скринінги зробити дуже важливо, дотримуючись всіх лайфхаків захисту.
Адже гестаційний діабет може супроводжуватися не лише змінами артеріального тиску, але й розвитком крупної дитини. І це в свою чергу відображається на протіканні пологів, допологової підготовки та веденні післяпологового періоду. Тому не треба відноситися до діабету легковажно, але й паніка – поганий «лікар».
доктор медичних наук, професор,
Головний експерт за фахом стоматологія ДОЗ виконавчого органу КМДА, віце-президент асоціації ортодонтів України, дійсний член Європейського ортодонтичного товариства
У людей з цукровим діабетом є певні особливості у протіканні стоматологічних проблем.
Внаслідок підвищеного рівня цукру в крові та порушення кровообігу у м’яких тканинах, у ротовій порожнині зменшується слиновиділення та росте кількість патогенних організмів. Це провокує більш важке протікання деяких стоматологічних захворювань, зокрема парадонтиту, гінгівіту тощо. До того ж це не кращим чином відбивається на стані зубної емалі, провокує стрімкий розвиток карієсу.
Також у людей з діабетом можливі ускладнення у проведенні дентальної імплантації. Можливі! Але їх може й не бути – у залежності від того, яка глікемія, та наскільки відповідально пацієнт ставиться до гігієни ротової порожнини, і чи чистить зуби три рази на день, не допускаючи появи м’якого нальоту.
Тому таким людям наполегливо би радив буквально просити своїх стоматологів розповідати про те, як вірно чистити зуби щодня, як обирати зубну пасту та щітку, флоси та іригатори.
Хотів би спитати у ваших читачів: «Чи в багатьох з них у ванній кімнаті заходиться водяний флос, він же іригатор?» А це насправді незамінна річ для людей з цукровим діабетом, які вже мають проблеми з яснами, прояви парадонтиту чи гінгівіту. Адже цей пристрій чудово масажує м’які тканини і не дає м’якому нальоту потрапляти під ясенний край і ускладнювати протікання патології.
Правильно, коли стоматолог на первинному прийомі ставить своєму пацієнтові питання про рівень цукру.
Особливо помітивши «розквіт» інфекції у ротовій порожнині. Адже доводиться враховувати і глікемію, і препарати, які приймає людина, і рівень досягнення компенсації, особливо якщо вирішується питання про оперативне втручання або імплантацію – тут розгорнутий аналіз крові необхідний. Та не менш важливим буде починати будь-яке лікування (за винятком хіба що ургентних ситуацій) із забезпечення гігієни ротової порожнини.
У людей з цукровим діабетом є певні особливості у протіканні стоматологічних проблем.
Внаслідок підвищеного рівня цукру в крові та порушення кровообігу у м’яких тканинах, у ротовій порожнині зменшується слиновиділення та росте кількість патогенних організмів. Це провокує більш важке протікання деяких стоматологічних захворювань, зокрема парадонтиту, гінгівіту тощо. До того ж це не кращим чином відбивається на стані зубної емалі, провокує стрімкий розвиток карієсу.
Також у людей з діабетом можливі ускладнення у проведенні дентальної імплантації. Можливі! Але їх може й не бути – у залежності від того, яка глікемія, та наскільки відповідально пацієнт ставиться до гігієни ротової порожнини, і чи чистить зуби три рази на день, не допускаючи появи м’якого нальоту.
Тому таким людям наполегливо би радив буквально просити своїх стоматологів розповідати про те, як вірно чистити зуби щодня, як обирати зубну пасту та щітку, флоси та іригатори.
Хотів би спитати у ваших читачів: «Чи в багатьох з них у ванній кімнаті заходиться водяний флос, він же іригатор?» А це насправді незамінна річ для людей з цукровим діабетом, які вже мають проблеми з яснами, прояви парадонтиту чи гінгівіту. Адже цей пристрій чудово масажує м’які тканини і не дає м’якому нальоту потрапляти під ясенний край і ускладнювати протікання патології.
Правильно, коли стоматолог на первинному прийомі ставить своєму пацієнтові питання про рівень цукру.
Особливо помітивши «розквіт» інфекції у ротовій порожнині. Адже доводиться враховувати і глікемію, і препарати, які приймає людина, і рівень досягнення компенсації, особливо якщо вирішується питання про оперативне втручання або імплантацію – тут розгорнутий аналіз крові необхідний. Та не менш важливим буде починати будь-яке лікування (за винятком хіба що ургентних ситуацій) із забезпечення гігієни ротової порожнини.
Лікар-офтальмолог вищої категорії
Коли встановлено діагноз «цукровий діабет», другий лікар після ендокринолога має бути офтальмолог, а ще краще – ретінолог, більш вузькопрофільний фахівець. І надалі раз на рік окуліста відвідувати доведеться обов’язково. Навіть якщо немає жодних скарг або клінічних проявів з боку органів зору. А якщо є – двічі на рік. Найбільш інформативну картину надасть таке дослідження як ангіоОСТ (ангіооптична когерентна томографія) – неінвазивний метод, який триває 2 хвилини. Таке обстеження дозволить виявити на ранніх стадіях зони т. з. гіпоперфузій, тобто враження судинної стінки сітківки ока. Як правило, на ранніх стадіях ефективне профілактичне лікування за допомогою лазера, вирішення питання з катарактою, призначення антиглаукомних крапель. Якщо цю патологію не лікувати, людина може втрачати зір аж до сліпоти.
Макулярний набряк, відшарування сітківки, гемофтальм, ускладнена катаракта, васкулярна глаукома та інші – це далеко не повний перелік проблем, які можуть виникнути, і в людей з діабетом розвиватися дуже стрімко. Ускладнення часто супроводжуються чималими больовими відчуттями, підвищенням внутрішньоочного тиску, зниженням зору, а також лікуються дороговартісними препаратами і дуже складно. Зокрема, для лікування діабетичного набряку макулярного відділу сітківки всередину ока вводяться ліки, одна доза яких коштує близько 500 євро, а всього треба зробити 6 таких процедур.
Ще один сучасний метод дослідження – флуоресцентна ангіографія, яка проводиться під обов’язковим контролем лікаря із введенням контрастної речовини. Отримані знімки допомагають лікарю встановити ті зони сітківки, де вже порушені обмінні процеси, і приступити до їх негайного лікування, аби все не закінчилося сліпотою.
Стрімкість розвитку патологій очей на тлі високих цукрів багато в чому залежить від типу діабету. Інсулінозалежний ЦД 1-го типу в молодих людей потребує особливої уваги окуліста, адже тут має місце порушення метаболізму глюкози та приховані гіпо- та гіперглікемії, тому враження сосудів сітківки відбувається дуже стрімко. У людей з ЦД 2-го типу швидкість розвитку хвороби очей багато в чому залежить від супутніх захворювань та похилого віку. Особлива небезпека щодо зору підстерігає спортсменів з ЦД 2-го типу, адже на тлі великих фізнавантажень рівень цукру в крові знижується. Також дуже уважним треба бути до очей діток: якщо в 5 років встановлено діагноз, а мама поставилась до цього не досить відповідально, не добивається компенсації, то до 30 років такі діти, на жаль, вже стикаються із сліпотою.
Аби справа не дійшла до гіршого, між лікарем та пацієнтом має бути досягнутий комплаенс. Як би ми не лікували ускладнення діабету, на тлі високого цукру, а також АТ, досягти успіху у лікуванні дуже і дуже складно. Перемога хвороби або людини? Багато в чому це залежить від внутрішньої та медичної культури самої людини та уважного до себе ставлення, і не лише у похилому віці, коли починаються вже незворотні процеси.
Коли встановлено діагноз «цукровий діабет», другий лікар після ендокринолога має бути офтальмолог, а ще краще – ретінолог, більш вузькопрофільний фахівець. І надалі раз на рік окуліста відвідувати доведеться обов’язково. Навіть якщо немає жодних скарг або клінічних проявів з боку органів зору. А якщо є – двічі на рік. Найбільш інформативну картину надасть таке дослідження як ангіоОСТ (ангіооптична когерентна томографія) – неінвазивний метод, який триває 2 хвилини. Таке обстеження дозволить виявити на ранніх стадіях зони т. з. гіпоперфузій, тобто враження судинної стінки сітківки ока. Як правило, на ранніх стадіях ефективне профілактичне лікування за допомогою лазера, вирішення питання з катарактою, призначення антиглаукомних крапель. Якщо цю патологію не лікувати, людина може втрачати зір аж до сліпоти.
Макулярний набряк, відшарування сітківки, гемофтальм, ускладнена катаракта, васкулярна глаукома та інші – це далеко не повний перелік проблем, які можуть виникнути, і в людей з діабетом розвиватися дуже стрімко. Ускладнення часто супроводжуються чималими больовими відчуттями, підвищенням внутрішньоочного тиску, зниженням зору, а також лікуються дороговартісними препаратами і дуже складно. Зокрема, для лікування діабетичного набряку макулярного відділу сітківки всередину ока вводяться ліки, одна доза яких коштує близько 500 євро, а всього треба зробити 6 таких процедур.
Ще один сучасний метод дослідження – флуоресцентна ангіографія, яка проводиться під обов’язковим контролем лікаря із введенням контрастної речовини. Отримані знімки допомагають лікарю встановити ті зони сітківки, де вже порушені обмінні процеси, і приступити до їх негайного лікування, аби все не закінчилося сліпотою.
Стрімкість розвитку патологій очей на тлі високих цукрів багато в чому залежить від типу діабету. Інсулінозалежний ЦД 1-го типу в молодих людей потребує особливої уваги окуліста, адже тут має місце порушення метаболізму глюкози та приховані гіпо- та гіперглікемії, тому враження сосудів сітківки відбувається дуже стрімко. У людей з ЦД 2-го типу швидкість розвитку хвороби очей багато в чому залежить від супутніх захворювань та похилого віку. Особлива небезпека щодо зору підстерігає спортсменів з ЦД 2-го типу, адже на тлі великих фізнавантажень рівень цукру в крові знижується. Також дуже уважним треба бути до очей діток: якщо в 5 років встановлено діагноз, а мама поставилась до цього не досить відповідально, не добивається компенсації, то до 30 років такі діти, на жаль, вже стикаються із сліпотою.
Аби справа не дійшла до гіршого, між лікарем та пацієнтом має бути досягнутий комплаенс. Як би ми не лікували ускладнення діабету, на тлі високого цукру, а також АТ, досягти успіху у лікуванні дуже і дуже складно. Перемога хвороби або людини? Багато в чому це залежить від внутрішньої та медичної культури самої людини та уважного до себе ставлення, і не лише у похилому віці, коли починаються вже незворотні процеси.
Лікар-уролог, кандидат медичних наук, член Європейської, Української та Міжнародної асоціацій урологів
Нешкідливого та небезпечного діабету, як мінімум в урології, не буває. Субклінічний або відносно компенсований діабет я завжди порівнюю зі станом під час дії мікродоз миш’яку в організмі людини. І найсумніше те, що людина не дуже помічає на початку травмуючу, отруйну дію діабету. Діабетична нефропатія, тобто ураження тканин нирки, що призводить до хронічної ниркової недостатності, – практично неминуче ускладнення, яке настає після довгих років життя з некомпенсованим діабетом.
Практично всі урологічні захворювання у людей з ЦД протікають більш агресивно, блискавично, з більшою ймовірністю появи серйозніших ускладнень: простатиту, циститу, уретриту. При цьому як лабораторно, так і суб’єктивно це виглядає більш приховано. Заразитися захворюваннями, що передаються статевим шляхом, у людей з діабетом шансів теж більше. Показники у таких пацієнтів у порівнянні з людьми без ЦД у рази гірші. Існують навіть певні алгоритми для їхнього трактування, і, наприклад, у випадку з лейкоцитозом ми їх помножуємо з певним коефіцієнтом у бік підвищення. Ті ж аналізи крові чи сечі у них приховують всю небезпечність того, що відбувається.
До чого це я все? Закликаю людей бути уважнішими до себе, більш чуйно прислухатися до свого організму та до сигналів, що він надсилає. Допоки хвороби-наслідки діабету не перейшли у більш серйозну стадію. Про часте і рясне сечовиділення навіть не кажу.
Я згадую чоловіка, який звернувся до мене з, на його погляд, дивним симптомом – на одному з пікніків у лісі він помітив, що на його сечу якось дуже активно злітаються комахи. Тобто вона виявилася занадто солодкою – організм сам позбувається глюкозного навантаження. Насправді медику пояснити це нескладно – у сечі людини з діабетом підвищений вміст цукру. Також людина може звертати увагу на появу смердючого запаху сечі, зміну її кольору, появу тягучості. Для чоловіків одним з неопосередкованих симптомів є безпричинне звуження крайньої плоті та виникнення фімозу. І це відбувається вже не на ранніх стадіях прихованого ЦД. Тому на першому прийомі в уролога, здавши аналіз крові, часто пацієнти вперше дізнаються про свій цукровий діабет.
Проблема метаболічного синдрому та ожиріння сьогодні більш актуальна у розвитку діабету, ніж навіть спадковість. Сьогодні діабет все частіше стали називати хворобою заможних людей, і фіксують дуже великий відсоток саме у багатих країнах, зокрема у Кувейті…
Своєчасна ж реакція на підвищений цукор та досягнення стійкої якісної його компенсації – це страховка від багатьох ускладнень та гарантія більш сприятливого їх протікання.
Нешкідливого та небезпечного діабету, як мінімум в урології, не буває. Субклінічний або відносно компенсований діабет я завжди порівнюю зі станом під час дії мікродоз миш’яку в організмі людини. І найсумніше те, що людина не дуже помічає на початку травмуючу, отруйну дію діабету. Діабетична нефропатія, тобто ураження тканин нирки, що призводить до хронічної ниркової недостатності, – практично неминуче ускладнення, яке настає після довгих років життя з некомпенсованим діабетом.
Практично всі урологічні захворювання у людей з ЦД протікають більш агресивно, блискавично, з більшою ймовірністю появи серйозніших ускладнень: простатиту, циститу, уретриту. При цьому як лабораторно, так і суб’єктивно це виглядає більш приховано. Заразитися захворюваннями, що передаються статевим шляхом, у людей з діабетом шансів теж більше. Показники у таких пацієнтів у порівнянні з людьми без ЦД у рази гірші. Існують навіть певні алгоритми для їхнього трактування, і, наприклад, у випадку з лейкоцитозом ми їх помножуємо з певним коефіцієнтом у бік підвищення. Ті ж аналізи крові чи сечі у них приховують всю небезпечність того, що відбувається.
До чого це я все? Закликаю людей бути уважнішими до себе, більш чуйно прислухатися до свого організму та до сигналів, що він надсилає. Допоки хвороби-наслідки діабету не перейшли у більш серйозну стадію. Про часте і рясне сечовиділення навіть не кажу.
Я згадую чоловіка, який звернувся до мене з, на його погляд, дивним симптомом – на одному з пікніків у лісі він помітив, що на його сечу якось дуже активно злітаються комахи. Тобто вона виявилася занадто солодкою – організм сам позбувається глюкозного навантаження. Насправді медику пояснити це нескладно – у сечі людини з діабетом підвищений вміст цукру. Також людина може звертати увагу на появу смердючого запаху сечі, зміну її кольору, появу тягучості. Для чоловіків одним з неопосередкованих симптомів є безпричинне звуження крайньої плоті та виникнення фімозу. І це відбувається вже не на ранніх стадіях прихованого ЦД. Тому на першому прийомі в уролога, здавши аналіз крові, часто пацієнти вперше дізнаються про свій цукровий діабет.
Проблема метаболічного синдрому та ожиріння сьогодні більш актуальна у розвитку діабету, ніж навіть спадковість. Сьогодні діабет все частіше стали називати хворобою заможних людей, і фіксують дуже великий відсоток саме у багатих країнах, зокрема у Кувейті…
Своєчасна ж реакція на підвищений цукор та досягнення стійкої якісної його компенсації – це страховка від багатьох ускладнень та гарантія більш сприятливого їх протікання.
Лікар-дієтолог та ендокринолог,
експерт із розробки програм здорового раціону та стрункості
Правильне харчування суттєво відрізняється для людей з діабетом 1 та 2 типів. Якщо для «першого» діабету рекомендовано дробовий прийом їжі та підбір продуктів, виходячи з дози інсуліну, то для «другого» – надзвичайно важливий нечастий прийом їжі – максимум три рази на день, виключаючи перекуси. В цьому і полягає суттєва відмінність у підходах до дієтологічного лікування.
Я завжди казала, що діабет 2-го типу – це недуга хворого способу життя. Якщо ми його оздоровлюємо, вчимося правильно харчуватися, пити воду, вчасно лягати спати, оволодіваємо інструментами стресостійкості, з’являється прекрасний ресурс для відновлення.
Якщо дуже коротко про оптимальний набір продуктів в цьому сенсі, це, крім білків та продуктів з великою кількістю вітамінів та мікроелементів, будуть джерела правильних жирів – вони містять багато омега-3 жирних кислот (оливкова олія, оливки, авокадо, риба жирних сортів, лляне насіння, горіхи тощо), які сприяють розрідженню крові, мають протизапальні властивості, покращують метаболізм. Крім того, такі жири в раціоні за рахунок високої калорійності мають високий коефіцієнт насичуваності.
Унікальна властивість таких продуктів саме для людей з діабетом – вони не впливають на інсулін та рівень глюкози у крові. Тобто, отримуємо ситість, комфорт та стабільну глікемію!
Правильне харчування суттєво відрізняється для людей з діабетом 1 та 2 типів. Якщо для «першого» діабету рекомендовано дробовий прийом їжі та підбір продуктів, виходячи з дози інсуліну, то для «другого» – надзвичайно важливий нечастий прийом їжі – максимум три рази на день, виключаючи перекуси. В цьому і полягає суттєва відмінність у підходах до дієтологічного лікування.
Я завжди казала, що діабет 2-го типу – це недуга хворого способу життя. Якщо ми його оздоровлюємо, вчимося правильно харчуватися, пити воду, вчасно лягати спати, оволодіваємо інструментами стресостійкості, з’являється прекрасний ресурс для відновлення.
Якщо дуже коротко про оптимальний набір продуктів в цьому сенсі, це, крім білків та продуктів з великою кількістю вітамінів та мікроелементів, будуть джерела правильних жирів – вони містять багато омега-3 жирних кислот (оливкова олія, оливки, авокадо, риба жирних сортів, лляне насіння, горіхи тощо), які сприяють розрідженню крові, мають протизапальні властивості, покращують метаболізм. Крім того, такі жири в раціоні за рахунок високої калорійності мають високий коефіцієнт насичуваності.
Унікальна властивість таких продуктів саме для людей з діабетом – вони не впливають на інсулін та рівень глюкози у крові. Тобто, отримуємо ситість, комфорт та стабільну глікемію!
Психолог, фасилітатор
Так склалося, що й у моєму житті була зустріч з діабетом. Дуже близька…
Коли мій чоловік одного дня прийшов і сказав, що в нього зависокий цукор, я спитала: «А що сказав лікар?» Він простягнув аркушик з написом «Дієта №9». Перша думка, яка мене охопила: «Я маю йому щось особливе готувати, але не розумію що саме». Я запанікувала: «Тепер необхідно перебудувати життя всієї нашої родини!» І одразу занурилася в Інтернет, нічого там не зрозуміла і сіла геть розгублена.
Потім згадала про лікаря – товариша нашої сім’ї. Я зателефонувала йому, і через 2 дні ми вже були в його кабінеті. До цих пір у мене зберігається брошура, яку він тоді презентував. І пам’ятаю його слова: «Те, як мають харчуватися люди з діабетом – це не про дієту, це ні про що інше як про нормальне харчування людей, які хочуть бути здоровими. А люди з діабетом, котрі все життя дотримуються його, живуть довше, ніж люди без діабету, які їдять казна що.»
Після цього я говорила всім людям, які здатні були мене зрозуміти: «Слава Богу, що в нашу родину прийшов діабет. Ми всі навчилися правильно жити».
Ми придбали пароварку, припинили консервувати, і на нашій кухні з’явилася морозильна камера. А ще – почали багато гуляти на свіжому повітрі та радіти кожній прожитій хвилині.
Так склалося, що й у моєму житті була зустріч з діабетом. Дуже близька…
Коли мій чоловік одного дня прийшов і сказав, що в нього зависокий цукор, я спитала: «А що сказав лікар?» Він простягнув аркушик з написом «Дієта №9». Перша думка, яка мене охопила: «Я маю йому щось особливе готувати, але не розумію що саме». Я запанікувала: «Тепер необхідно перебудувати життя всієї нашої родини!» І одразу занурилася в Інтернет, нічого там не зрозуміла і сіла геть розгублена.
Потім згадала про лікаря – товариша нашої сім’ї. Я зателефонувала йому, і через 2 дні ми вже були в його кабінеті. До цих пір у мене зберігається брошура, яку він тоді презентував. І пам’ятаю його слова: «Те, як мають харчуватися люди з діабетом – це не про дієту, це ні про що інше як про нормальне харчування людей, які хочуть бути здоровими. А люди з діабетом, котрі все життя дотримуються його, живуть довше, ніж люди без діабету, які їдять казна що.»
Після цього я говорила всім людям, які здатні були мене зрозуміти: «Слава Богу, що в нашу родину прийшов діабет. Ми всі навчилися правильно жити».
Ми придбали пароварку, припинили консервувати, і на нашій кухні з’явилася морозильна камера. А ще – почали багато гуляти на свіжому повітрі та радіти кожній прожитій хвилині.
ВАЖЛИВО! У наступних публікаціях на нашому сайті читайте розгорнуті консультації із кращими вузькопрофільними фахівцями України з кардіології, гінекології, урології, стоматології, офтальмології про «ахтунги» у лікуванні та профілактиці ускладнень цукрового діабету.
Із метою привернути увагу людства до проблем діабету, що особливо загострилися на початку 80-х років ХХ століття, Міжнародна діабетична федерація (IDF) за підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) виступили з ініціативою оголосити 14 листопада Всесвітнім днем боротьби з діабетом (World Diabetes Day) або Всесвітній день діабету (ВДД)
Що відчуває людина, якій відвели максимум 25 років життя? Як може жити спортсмен, котрому через діагноз «цукровий діабет» назавжди заборонили займатися улюбленим спортом?
