Я дізналася про те, що в мене діабет, у 10 років, хоча здогадуватися про діагноз почала раніше. Пам’ятаю, у мене залишилася збільшена шия після того, як я перехворіла на епідемічний паротит (в народі “свинка”). Виявилося, що я маю ускладнення: аутоімуний тиреоїдит. Мене госпіталізували в стаціонар, де я познайомилася з дівчинкою, яка з трьох років хворіла на цукровий діабет. Чомусь мене зацікавив її діагноз, я багато розпитувала та спостерігала. Я порівнювала нас і помітила багато спільного. Леся багато пила – і я багато пила, вона часто бігала до туалету – і я також. Я сказала про це лікарю, ми здали кров на цукор, виявили верхню межу норми і мене відпустили додому…

Пізніше я помітила, що стала якоюсь агресивною та дратівливою. Я могла навіть кричати на своїх бабусь, про що й досі шкодую. Крім того, подряпини, рани і навіть укуси комарів стали погано загоюватися, а мене й далі мучила сильна спрага. Навіть моя сестричка думала, що я багато п’ю і бігаю в туалет навмисно, аби з нею не гратися.

Я співставила мої симптоми з проявами у знайомої з лікарні та попросила маму поїхати здати аналізи на цукор. Цукор виявився 12ммоль/л. Пам’ятаю, тоді після пікніку з друзями залишилася пачка цукерок, які мені батько привіз із закордону. Я їх відсунула і сказала: «Все, більше мені їх не можна».

Відтоді почалося життя з діабетом.

Нелегкий шлях до сприйняття діабету

На превелике щастя, саме тоді у Вінниці за сприяння Ново Нордіск відкрилася перша Школа діабету. Ми навчалися там разом з мамою. Я й досі памятаю імена всіх лікарів, які тоді викладали.

Тоді, в дитинстві, я одразу прийняла свій діагноз. Але через п’ять-шість років, вже у підлітковому віці, з’явився сильний супротив. Мені здавалося, що лікарі – просто теоретики і не розуміють, що варто кілька днів не колоти інсулін – і все мине, організм зможе сам його виробляти.

Пам’ятаю, мені було чотирнадцять чи п’ятнадцять років, я поїхала на літні канікули до бабусі, де контроль був менший, ніж з мамою. Там я вирішила поексперементувати. Думала, що якщо не їстиму вуглеводів, то інсулін буде не потрібен. Я обманювала бабусю, казала, що зробила ін’єкцію, а сама пропускала. Без інсуліну я протрималася майже два дні. Потім почалася спрага, нудота, блювання. Бабуся помітила, що мені зле, але я переконала її, що отруїлася абрикосами.

Вже ввечері наступного дня мені все ж вистачило розуму ввести інсулін. Тоді я зрозуміла, що дива не сталося і без інсуліну мій організм жити не зможе. Дякувати Богу, все обійшлося без реанімації і я змогла сама себе вивести з того стану.

Мій особливий спосіб життя

За двадцять шість років, які я живу з діабетом, ставлення до цього захворювання та методи лікування змінилися на краще. Колись вважалося, що людям з діабетом можна «тільки гречку» і вже точно не можна солодкого. Якось, коли ми з подругою були в кафе, вона мені сказала: «Я завжди думала, що людям з цукровим діабетом не можна їсти солодощі, але не пам’ятаю жодного разу, щоб ти відмовилася від тістечка». Я відповіла: «Юля, ну ось ти захотіла тортика, ти що робиш? Купуєш і їси. І я так само, просто маю порахувати кількість одиниць інсуліну, які потрібно вколоти перед тим, як з’їсти цей тортик, і все».

Тож життя триває і їсти можна все, просто потрібно рахувати хлібні одиниці (або кількість вуглеводів). Тим більше, після 2006 року, коли мене перевели на аналогові інсуліни, це дало більшу свободу дій та спростило режим.

Мрію про «вихідний день»

Якщо говорити про те, чого мені не вистачає у житті з діагнозом, – то це «вихідного дня». Досі мрію, щоб шість днів я могла працювати з діабетом, а один день був вихідний. Шкода, що так не можна.

Спершу мені не вистачало впевненості, що діабет – це не вирок. В стаціонарі я бачила людей з ампутованими ногами, сліпих та з іншими ускладненнями.

Часто люди приховують свій діагноз від оточуючих. Наприклад, у моєї знайомої розпався шлюб через те, що свекруха вважала її інвалідом. Дітей в школі називають наркоманами. Це все – через необізнаність людства про цю недугу. Я також не дуже хотіла говорити про свій діагноз, проте згодом моє ставлення змінилося. До того ж, завдяки цукровому діабету я познайомилася з людьми, які стали дуже важливими для мене, підтримують і надихають мене. Хто знає, чи зустрілися б ми з цими людьми, якби не діабет.

Взагалі, людям, що вперше дізналися про свій діагноз, я хочу сказати: життя триває! Ви точно можете жити повноцінно і щасливо!

Адже діабет – це просто особливий спосіб життя!

***

КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ

Кількість вуглеводів і доза інсуліну

Є два варіанти розрахунку кількості вуглеводів і відповідної дози інсуліну:

1. Розрахунок дози інсуліну залежно від того, скільки ви плануєте з’їсти вуглеводів.
   Такий принцип зручний, якщо ви плануєте їсти не вдома. Ваш лікар, медсестра чи дієтолог можуть допомогти індивідуально розрахувати відповідність дози інсуліну кількості вуглеводів. Також ви повинні знати свій вуглеводний коефіцієнт – дозу інсуліну, яка необхідна для засвоєння 1 Хлібної Одиниці (ХО) саме вам. Цей коефіцієнт залежить від віку, маси тіла, а також від часу доби. Залежно від кількості ХО, які ви плануєте з’їсти, буде змінюватись кількість одиниць інсуліну.
2. Підрахунок кількості вуглеводів відповідно до призначеної дози інсуліну.
   Якщо використовувати такий спосіб розрахунку, потрібно з’їдати при кожному прийомі їжі однакову кількість ХО. Тобто кількість їжі пристосовувати до визначеної дози інсуліну. Як дізнатись про кількість вуглеводів, що міститься в харчових продуктах? Звертайте увагу на етикетки та маркування на продуктах. На етикетках багатьох продуктів вказана кількість вуглеводів в порції або у 100 г продукту.

Намагайтеся дотримуватись одного й тож самого часу для введення інсуліну та основних прийомів їжі.
В деяких умовах, наприклад, під час гострого захворювання або коли ви залишаєтесь на якийсь захід чи відвідуєте друзів, дуже складно дотримуватися звичного режиму харчування. Тож якщо ви плануєте відкласти наступний прийом їжі, бажано визначити рівень глюкози в крові. Якщо рівень глюкози в крові низький – з’їжте щось солодке.

Якщо ви плануєте поїсти трохи раніше, ніж звичайно, може знадобитися більша доза інсуліну, або додаткова доза інсуліну через деякий час. Якщо ви плануєте відвідати ресторан чи вечірку, доцільно розраховувати дозу інсуліну залежно від ХО в їжі, які плануєте з’їсти. Краще дочекатися, коли вам принесуть замовлення, підрахувати кількість ХО і розрахувати необхідну дозу інсуліну, або попросити інформацію про вагу і склад замовленої їжі.

Бережіть себе і пам’ятайте, що діабет – не вирок!