Сало
Факт-провокація. В салі немає вуглеводів, як і цукру, його глікемічний індекс дорівнює 0, тому підвищення цукру в крові воно не викличе.
В англомовних джерелах не так багато інформації про сало. Воно й зрозуміло: цей підшкірний свинячий жир, товщина якого в залежності від породи свині може досягати 15 сантиметрів, продукт, котрий українці вважають своєю національною гордістю, європейці або американці вживають доволі епізодично. Але спробуємо підійти з іншого боку: бекон – те ж саме сало, але з прошарками м’яса зустрічається і в рецептах про італійську карбонару, і в американських гамбургерах, і в угорській турошчусу , і у литовських цепеліни, і мекленбурзькому картопляному рулеті, й у французькому киш лорені, і навіть у японському окономіякі… Так чи інакше, сало та бекон – це тваринний насичений жир, найкалорійніший поживний елемент. Але й іноземні медики наголошують: страви за участю тваринних жирів – лише по святах, при чому це правило для всіх, хто дбає про своє здоров’я, а не тільки для людей з діабетом. В першу чергу, тому що продукти з високим вмістом насичених жирів, холестерину та трансжирів (це коли сало підсмажити) можуть підвищити ризик серцевих захворювань та інсульту 1.
Український лікар-ендокринолог Юлія Кривов’яз робить акцент на обережному поводженні із салом саме для людей з діабетом 2-го типу.2 Вона нагадує, що жири сповільнюють засвоєння вуглеводів – і тим самим, підвищення цукру в крові може бути відстроченим у часі. Також надмірне вживання жирної їжі при дефіциті інсуліну і гіперглікемії буде вести до кетозу.
Читайте також: «Цукровий діабет 2 типу»
То що ж, тотальне табу? Раціон людей з ЦД 2 типу має будуватися таким чином, щоб на жири відводилось не більше 30% від усього денного раціону. При чому 80% з цих жирів повинні бути ненасиченими (оливкова олія, авокадо, горіхи та насіння), а 20% – насиченими. Що до сала, то в 100 грамах міститься майже 40 грамів насичених жирів, а це подвійна денна норма для нашого організму. За день нам радять їсти не більше, ніж 20-30 грамів насичених жирів.10 З іншого боку в салі є й ненасичені жирні кислоти, які мають позитивний вплив на стан судин. Тому, шматочок сала біди не зробить, але вживання його у великій кількості категорично не рекомендується.
Читайте також: «Дієта при діабеті 2-го типу»
Шоколад та какао
Шоколад слід обирати з високим вмістом какао (хоча б 70%) та низьким – цукру.
Факт-провокація. Какао, що є складовою шоколаду, підвищує рівень гормонів радості, що є важливим для боротьби зі стресом, а отже і з ЦД.
Сміливо можемо перерахувати ще чимало чеснот какао та шоколаду, що вже є науково доведеними фактами3:
- вміст поліфенолів – природних антиоксидантів;
- флавонолів, що знижують кров’яний тиск та рівень «поганого» холестерину, а також захищають серце;
- стабілізатора настрою триптофана;
- теоброміна та теофілліна, що допомагають в боротьбі із захворюваннями дихальних органів.
Також какао та продукти з нього містять масу корисних мікроелементів (калій, магній, фосфор, залізо), допомагають контролювати вагу, мають антибактеріальні та імуномоделюючі властивості, а також можуть мати протиракову дію.
Читайте також: «Контроль ваги при діабеті»
Окремої розмови заслуговують стосунки шоколаду та діабету. Фанатичне споживання шоколаду, безумовно, не сприяє контролю рівня цукру в крові, хоча б тому, що в 100-грамовій плитці шоколаду міститься в середньому 50 г цукру. А от чисте какао має деякі антидіабетичні ефекти4. Принаймні, дослідження в пробірках показують, що флавоноли какао можуть уповільнювати перетравлення та всмоктування вуглеводів у кишечнику, покращувати секрецію інсуліну, зменшувати запалення та стимулювати поглинання цукру з крові у м’язи. Та й дослідження на людях демонструють, що вживання в їжу темного шоколаду або какао може покращити чутливість до інсуліну та контроль рівня цукру в крові, а також зменшити запалення.5
Читайте також: «Стрес і діабет: вчимося справлятися з емоціями і жити комфортно»
Проте, знову ж таки, будемо відверті: флавонолів у продуктах з какао до нас доходить відверто мало, а от цукру та жирів у промислових какао-солодощах забагато. Тому все більшим попитом сьогодні користуються дієтичні шоколадні вироби: в них високий вміст какао (вже існує навіть 100%-ий) та всього до 2 г цукру на 100 г (часто використовуються натуральні цукрозамінники, наприклад, стевія). І навіть такого смаколика рекомендовано не більше ніж 20-30 г на добу.
Читайте також: «Вуглеводи та діабет: Скільки заховано в одному тістечку, або про зв’язок вуглеводів і діабету»
Яблуко чи яблуко?
Яблуко зелене або червоне: чи має значення колір плода для людини з діабетом?
Факт-провокація. Сире яблуко – це суцільна фруктоза та глюкоза, а також у нього низький глікемічний індекс, тобто мінімальна загроза підвищити рівень цукру в крові.
У діа-спільнотах доводиться стикатися із неабиякою розгубленістю людей з діабетом: від моменту встановлення діагнозу ЦД 2-го типу, ендокринолог дозволяє їсти їм яблука… лише зеленого кольору. Чи дійсно так різняться за глікемічним індексом червоні та зелені плоди?
Читайте також: «Глікемічний індекс: чому він важливий для людей з цукровим діабетом?»
Небилиць навколо яблук більше, ніж міфів стародавньої Греції. Наприклад, про те, що в ньому містяться прості цукри, а це потенційний жиp на стегнах. Або про те, що на вечерю яблуко – зась. А ще стверджують, що тим, хто мріє про схуднення, взагалі дозволено лише зелені плоди типу Симиренка, бо в червоному – типу Айдаред – дуже багато цукру, який конвертується у відкладення на талії. Аби розібратися з цим питанням з наукової точки зору, достатньо оцінити хімічний склад яблука. Приблизно на 85 % воно складається з води, решта – вуглеводи (глюкоза, фруктоза, сахароза), яких приблизно 10%, та близько 5% клітковини.
Читайте також: «Молодильні яблучка або Клітковина та діабет»
Припустимо, що в червоному яблуці 11% вуглеводів, а в зеленому – 9%. Чи варто через якихось 2 г «надлишкових» вуглеводів або 16 ккал позбавляти свій організм дієтичного продукту, багатого на клітковину та пектин, вітаміни, особливо С, мінерали, особливо, залізо? Питання риторичне. І точно ця різниця не може вплинути на діабетичні переваги яблука! Так клітковина яблука уповільнює перетравлення та всмоктування вуглеводів, через що не так швидко підвищується рівень глюкози в крові.
До того ж регулярне вживання яблук може зменшити інсулінорезистентність, що логічно може призвести до зниження рівня цукру в крові. Завдячувати поліфенолам, які переважно містяться в шкірці яблук та стимулюють підшлункову залозу виробляти інсулін і допомагають клітинам засвоювати цукор.
Читайте також: «Інсулінорезистентність: зв’язок з діабетом»
І саме час поговорити про яблучні антиоксиданти – кверцетин, хлорогенову кислоту, флоризин. Декілька когортних досліджень показали, що регулярне споживання свіжих фруктів та ягід, особливо чорниці, винограду та яблук, пов’язане з нижчим ризиком розвитку діабету 2-го типу. А от соки з цих фруктів похизуватися такими цінними якостями, на жаль, не можуть. Так от, антиоксидантів, як стверджують вчені, більше саме у червоних та хрустких яблуках.6
Читайте також: «Корисні овочі для людей з діабетом»
Мед
При всіх своїх численних перевагах мед залишається солодшим за цукор.
Факт-провокатор. Мед – це природній підсолоджувач, який разом із насолодою дає море унікальних корисних речовин.
За складом цей бурштиновий нектар являє собою 80% вуглеводів та 20% води, або 17 г вуглеводів та 60 ккал в одній столовій ложці. Мед також містить багато вітамінів і мінералів, включаючи залізо, вітамін С, фолієву кислоту, магній, калій та кальцій, а також антиоксиданти – речовини-відновлювачі, які працюють на клітинному рівні. Але головне, що нас цікавить, це те, що регулярне вживання продуктів, багатих на антиоксиданти, може поліпшити метаболізм цукру в організмі, а протизапальні властивості меду потенційно можуть зменшити ускладнення діабету.
Читайте також: «Мед VS цукор: чи все так прозоро»
Проте є одне безумовне «але»: мед солодший за цукор7, тому перш ніж додавати його до свого раціону людині з діабетом, слід обов’язково порадитися з лікарем.
Читайте також: «Гіперінсулінемія або підвищений інсулін: в чому небезпека?»
Принципове питання: якість меду, якого існує близько 300 видів в залежності від джерела нектару, що збирають бджоли для переробки – від квітів липи до квітів авокадо. Дійсно цінний мед – сирий, органічний, той, що не пройшов обробку та не підсолоджений штучно.
Алкоголь
На день, але не щодня, можна дозволити собі: 350 мл пива, або150 мл вина, або 45 мл горілки.
Факт-провокація. Алкоголь допомагає зняти стрес, який є одним з відомих провокаторів ЦД.
Чесно кажучи, дуже складно давати рекомендації вживати алкоголь, навіть в межах розумного, будь-кому, незалежно від стану здоров’я. Але кожен вирішує для себе сам, коли і скільки йому вживати спиртних напоїв. Як, в принципі, і людина з діабетом…
Принаймні, Американська діабетологічна асоціація (ADA) навіть наводить рекомендації щодо адекватних порцій алкоголю: не більше однієї стандартної алкогольної порції для жінок в день і двох порцій для чоловіків. Стандартна порція – 350 мл пива, 150 мл вина, 45 мл горілки8. Але в день, а не щодня! Бо так і до алкогольної залежності недовго!
Читайте також: «Діабет та алкоголь: дозвіл чи заборона?»
Та більш того, підозрюючи, що людина все одно ні-ні та й захоче перехилити чарочку, створюють поради щодо найбільш щадних напоїв для людей з діабетом: це низьковуглеводне (до 3 г) пиво, сухі та брютні сорти вина, джин, ром, горілка, віскі, коктейлі типу «Кривава мері» 8.
Щоправда, людей з діабетом особливо застерігають перед «зустріччю з прекрасним». Мовляв, діабет викликає більш низьке, ніж зазвичай, вироблення або функцію інсуліну, тому контроль рівня цукру в крові під час таких подій надзвичайно важливий. І до гіпоглікемії тут один крок: алкоголь блокує вироблення глюкози з глікогену в печінці, тим самим цукор в крові не підвищується, бо по суті печінка в цей час зайнята виведенням алкоголю. Крім того, вживання міцних напоїв може надмірно підвищувати або знижувати рівень цукру в крові, перешкоджати дії деяких ліків та збільшувати ризик ускладнень діабету.
Читайте також: «Акцент на фактори ризику»
Ендкоринолог Юлія Кривов’яз сердечно радить: вживаючи алкоголь, дотримуйтеся дуже важливих правил.
- Завжди їжте «повільні» вуглеводи разом зі спиртними напоями (паста, наприклад). Вживайте алкоголь повільно. Ніколи не вживайте алкоголь натще!
- Існують сумнівні напої, наприклад, лікер, солодке вино або пиво. Через прості вуглеводи в них глюкоза крові спочатку «злетить», а потім може різко знизитись. Вибирайте краще сухе вино, або міцний алкоголь в чистому вигляді.
Читайте також: «Такі різні вуглеводи»
- Носіть з собою щось, наприклад, браслет, де вказано, що у вас цукровий діабет. Випивати краще в компанії, де люди обізнані про ваше захворювання. Чому? Краще перестрахуватися на випадок гіпоглікемії. Бо оточуючі люди при незнанні про діабет людини можуть вирішити, що товариш «перебрав» і допомога щодо гіпоглікемії не буде надана! Це дуже серйозне питання, так як у деяких симптоми гіпоглікемії дуже схожі на сп’яніння (хиткість ходи, сплутаність мови, сонливість тощо).
Читайте також: «Мистецтво бути поруч»
- Якщо ви випили, а потім пішли в нічний клуб танцювати, ризик зниження цукру крові збільшується (адже танці – це фізичне навантаження).
- Намагайтеся не лягати спати з цукром менш як 10 ммоль/л, якщо вживали алкоголь ввечері.
- Знизьте дозу продовженого інсуліну на 2-4 одиниці.
- Не ночуйте на самоті після вживання алкоголю! Якщо ви повернулися додому пізно, все одно повідомте тим людям, з якими живете, про свій стан. Навіть якщо це викличе несхвальну реакцію.9
Як бачимо, ці суперечливі продукти не є для людей з діабетом суворим табу. Але питання якості та кількості все ж залишається вирішальним, як і питання компенсації – дозволяйте собі все, але тримайте глікемію під контролем. І як тут вкотре не згадати Парацельса: «Все – отрута, все – ліки: те й інше визначає доза».
Читайте також: «Лікування цукрового діабету»
