У нас з діабетом скоро золоте весілля: 50 років в любові та злагоді. За цей час багато чого змінилося в моєму ставленні до хвороби, способах лікування та в житті вцілому. Коли я дізналася про діагноз, під час навчання в університеті, – час був зовсім іншим, інформації було набагато менше. Такі прості зараз речі як щоденний контроль цукру, дані про правильне харчування та спосіб життя, сучасне лікування – все це було в далекому майбутньому. Тому брати інформацію доводилося звідусіль потроху: частину дала моя лікарка, дещо я сама довго та терпляче вивчала в бібліотеці. Моя лікарка була дуже суворою – одразу призначила жорстку дієту, розповіла, яким повинен бути мій цукор, а я з усіх сил намагалася виконувати ці призначення. Пам’ятаю, не уявляла, як можу прийти до неї з поганими результатами.
Моє життя з діабетом
Звичайно, на моєму шляху траплялися сумніви в діагнозі, спроби лікуватися народними засобами і надії, що зможу позбутися діабету назавжди. Одного разу я навіть відмовилась від інсуліну на цілих 2,5 місяці. Я дуже шкодую про ці експерименти, відновлення здоров’я зайняло більше року. Напевно, кожен з нас проходить через подібне, перш ніж прийняти свою хворобу.
Після діагнозу моє життя сильно змінилася: до того я майже не рухалася, весь час проводила за книгами. Після того, як дізналася про діабет, стала займатися в «групі здоров’я» – заняття там проходили декілька разів на тиждень, в будь-яку пору року на свіжому повітрі. Я провела в цій групі дванадцять років, а крім того, захопилася гірським туризмом, навіть на роботі завжди була ініціатором фізкульт-хвилинок. Я й зараз не можу всидіти на місці, намагаюся бути активною. Щодня багато гуляю, доглядаю за братом, дуже люблю подорожі! Але, звичайно, любов до книг нікуди не ділася – я багато читаю, нещодавно почала самостійно вивчати французьку. З великим задоволенням в’яжу для онуків, особливо мені вдаються різні орнаменти.
Діабет та вагітність
Мені здається, діабет ніколи мені не заважав, він став моїм способом життя. Єдине, з чим виникли труднощі – це з вагітністю: тоді лікарі категорично забороняли мені мати дітей, але я все ж таки наважилася на цей крок, тому що дуже хотіла дитину. Коли завагітніла – деякий час приховувала свій стан. Всю відповідальність взяла на себе, сама змінювала інсулінотерапію, тому що дуже хотіла бути мамою. Вагітність пройшла чудово, я народила здорову дівчинку. Я дуже рада, що зараз ситуація змінилася й жінки з цукровим діабетом знаходять у лікарях союзників, які ведуть їхні вагітності, допомагають виносити та народити дитину, відчути радість материнства.
Найважливіше – контроль цукру
Я уважно ставлюся до свого стану й точно знаю свої цільові показники компенсації, стежу за корисною інформацією в інтернеті, обговорюю її з моїм лікарем. Намагаюся правильно харчуватися, рахую хлібні одиниці, контролюю свій цукор. Але гіпоглікемії, звичайно, бувають – тому завжди ношу запас цукру з собою. Незважаючи на всю мою «готовність» і досвід – це завжди дуже страшно. Особливо боюся нічних гіпоглікемій. Мені допомагає брат, якщо раптом мені погано – він завжди готовий допомогти. Чула про апарати цілодобового моніторування глюкози – це, звичайно, дуже зручно. Мені б хотілося спробувати, але поки не можу собі цього дозволити.
Людям, які вперше зіткнулися з діагнозом, хочу побажати не втрачати віри у себе, зайняти активну позицію – шукати допомогу і підтримку в спільнотах людей з цукровим діабетом, знайти лікаря, який буде направляти в потрібне русло. Не соромитися питати, цікавитися, шукати інформацію і найголовніше – діяти! Змінювати свій спосіб життя на більш активний, правильно харчуватися, вчитися позитивно мислити і брати відповідальність за себе і своє здоров’я в свої руки! У сучасному світі є всі можливості для того, щоб людина з цукровим діабетом відчувала себе повноцінною і щасливою, чого я і бажаю всім нам!
***
КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ
Фізичні навантаження при цукровому діабеті
Пам’ятайте, цукровий діабет – не привід уникати фізичної активності. Регулярні тренування зміцнюють серцево-судинну систему, допомагають контролювати вагу та знижують рівень цукру в крові.
І ось ви прийняли рішення покращити самопочуття і бути більш активними. Скажіть про це лікарю і він дасть поради щодо корекції харчування та дози інсуліну.
Безпечні тренування мають з’явитися у вашому житті поступово. Якщо ви раніше зовсім не тренувалися, почніть з легкої зарядки тривалістю 5-10 хв, користуйтеся сходами чи прогуляйтеся з близькими в парку ввечері.
Слідкуйте за самопочуттям та збільшуйте навантаження поступово.
Щоб тренування були безпечними, дотримуйтесь простих порад:
- Перед тренуванням завжди перевіряйте рівень цукру в крові.
– Якщо рівень глюкози занадто низький, з’їжте щось, що містить вуглеводи.
– Якщо рівень цукру в крові занадто високий або є кетони, тренуватись не можна, оскільки може виникнути кетоацидоз. - Під час тренування, особливо при тривалих навантаженнях, потрібно робити невеличкі перерви та перевіряти рівень цукру і, якщо він занадто низький, необхідно випити сік або солодку газовану воду.
- Після тренування також перевіряйте рівень цукру в крові, оскільки фізичне навантаження сприяє його зниженню. Якщо після тренування рівень цукру надто низький, випийте сік чи з’їжте щось, що містить вуглеводи.
Дотримуйтеся цих порад та будьте активними!
