Моя сім’я живе з діабетом вже понад 15 років. У трирічному віці цукровий діабет 1 типу діагностували у сина (зараз йому 18), а згодом цей діагноз отримала і донька (їй зараз 14 років).

Я стала фармацевтом, щоб допомагати дітям з діабетом

Я добре пам’ятаю, як ми вперше стикнулися з діабетом. Син тоді гостював у моєї сестри. Одного разу вона сказала, що син відмовляється від їжі, схуд, почав дуже багато пити – до 6 літрів на добу. Я одразу ж приїхала за ним і відвезла до Києва на обстеження. Там лікарі повідомили нам про діабет.

На той час інформаційна підтримка дітей з діабетом та їхніх батьків була дуже слабкою. Але мені пощастило з лікаркою. У Київському інституті ендокринології я познайомилася з літньою професоркою, яка запропонувала мені лишитися з сином у лікарні, аби отримати необхідні знання про те, як жити з діабетом. Протягом наступних трьох місяців я вчилася. І це навчання та книжки, які вона мені радила, дуже допомогли. Згодом я отримала освіту фармацевта, аби точно знати, як допомагати синові та доньці.

Діти по-різному ставляться до захворювання

Мої діти дуже по-різному ставляться до свого захворювання. Син майже одразу прийняв діагноз, добре розуміє свій стан, сам може впоратися з нічними гіпоглікеміями, спробував добовий моніторинг глюкози. Для нього це вже не перше випробування в житті, адже окрім діабету він має проблеми зі слухом.

Донька ж, навпаки, так і не прийняла свій діагноз, намагається приховувати його від однокласників і друзів, вірить, що може вилікуватись і відчуває постійні незручності у школі. Вона потребує більше моєї уваги та піклування, не завжди вчасно розрізняє симптоми гіпоглікемій.

Діабет – «царська хвороба»

Наше життя дуже змінилося з появою діабету, особливо в тому, що стосується розумного ставлення до харчування, дозвілля, піклування про здоров’я. Я вважаю, що діабет – «царська хвороба», яка заохочує людину бути надуважною до себе та ставитися до того, чим наповнювати своє життя, дуже відповідально – так, як мали б робити здорові люди.

Я щодня шукаю нову інформацію про хворобу та пов’язаний з нею стиль життя та намагаюся привчати до цього і дітей. Насправді, мені здається, що треба покладатися на себе, а не на лікарів. Тому, хоча ми й звертаємося до нашого ендокринолога для регулярних обстежень, у решті випадків ми навчилися справлятися з усіма викликами самі, і нам особливо ніхто не допомагає. Знайомі кажуть, що я сильна жінка (посміхається). Хоча час від часу мені досі не вистачає перевіреної інформації та підтримки. Я б залюбки дивилася семінари онлайн та дізнавалася про більш сучасні методи лікування.
Я вважаю, що діабет – це зовсім не вирок, це – спосіб життя! Я завжди кажу дітям: «Ми не народилися для того, щоб їсти. Ми їмо для того, щоб жити та підримувати якісне життя. Ми не смітники, тому добре дивись, що ти їси та скільки. Думай, хто ти і для чого живеш!».

 

***

КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ

Близькі дитини з цукровим діабетом швидко здобувають знання про хворобу. Зазвичай у такій сім’ї брати та сестри знають симптоми гіпоглікемії, бабуся з дідусем вміють розрахувати Хлібні Одиниці, а батьки стають і помічниками, і психологами, і наставниками.
Але пам’ятайте, що багато людей мало знають про діабет. Не розуміють, чому важливо контролювати рівень глюкози в крові, не розрізняють види інсуліну, і навіть не замислюються, чому виникає ця хвороба.

Що ж робити, якщо у вашого майбутнього школяра діабет?

Доведеться підготувати дитину до школи, а школу до дитини. Допоможіть вчителям краще зрозуміти цю хворобу і розкажіть їм про діабет.
Ось що потрібно розказати вчителю про діабет вашої дитини

1) Діти не переростуть цукровий діабет першого типу:
При цукровому діабеті 1 типу клітини підшлункової залози, які виробляють інсулін, руйнуються і гинуть. Такі люди потребують регулярних ін’єкцій інсуліну, оскільки їх власний інсулін вже ніколи не буде вироблятися. Зміни способу життя або раціону допомагають контролювати діабет, але не можуть вилікувати його.

2) Інсулін не виліковує:
Наразі єдина терапія, що дозволяє людям із діабетом 1 типу насолоджуватися повноцінним життям – це введення інсуліну. Щоденні ін’єкції інсуліну не позбавлять від діабету, але без інсуліну люди з діабетом 1 типу загинули б.

3) Контроль діабету – це серйозна робота
Діти з діабетом 1 типу зазвичай мають такий самий вигляд, як і їхні здорові однолітки. Це все завдяки тому, що вони і їх родини докладають значних зусиль, аби тримати цукор в крові під контролем. Діти часто перевіряють рівень цукру в крові, коригують дозу інсуліну та перекуси, розраховують вжиті вуглеводи та фізичне навантаження. Такий спосіб життя допомагає їм зберегти здоров’я та щасливе дитинство.

4) Технології допомагають, але лише їх недостатньо
Сучасні технології допомагають контролювати діабет більш безпечно та ефективно. Наприклад, деякі діти мають спеціальні інсулінові помпи, що автоматично вводять інсулін під шкіру. Також лікар може запропонувати безперервний моніторинг глюкози: пристрій, що автоматично перевіряє рівень цукру в крові кожні кілька хвилин. Але жоден з цих пристроїв не працює сам по собі. Дитина так само має слідкувати за змінами цукру в крові, прийомами їжі, активністю та ухвалювати рішення щодо корекції дози інсуліну.

5) Рівень цукру в крові може швидко змінюватись
Важливо перевіряти рівень цукру в крові за будь-якого погіршення самопочуття, оскільки є багато факторів, що впливають на це. Рівень цукру може змінитися за лічені хвилини. Це може загрожувати життю.

6) Низький рівень цукру в крові потребує негайних дій
Якщо учень відчуває низький рівень цукру, або ви підозрюєте, що рівень цукру знизився, потрібно діяти негайно. Не залишайте учня на самоті. Допоможіть виміряти рівень цукру в крові та швидко дайте щось солодке: склянку фруктового соку, цукерку, солодку газовану воду.

7) Високий рівень цукру в крові – частіше хочеться в туалет
Коли рівень цукру в крові підвищується, організм намагається вивести зайву глюкозу з сечею. Тому діти з цукровим діабетом можуть ходити в туалет значно частіше, ніж здорові. Завжди відпускайте таких дітей до туалету під час уроку чи екзамену. Навіть якщо вам здається, що учень відлучається надто часто, це може бути його реальна потреба.

8) Діти з цукровим діабетом можуть їсти звичайну їжу
Якщо дитина з діабетом не має харчової алергії або індивідуальної непереносимості, вона може їсти все те ж саме, що і здорова дитина, навіть солодощі у помірній кількості. Єдина відмінність: дитина має порахувати вміст вуглеводів у їжі (Хлібні Одиниці) та ввести необхідну дозу інсуліну. Тому якщо у вас в школі організовують частування до свят чи перекуси на перервах – розкажіть про це батькам учня з діабетом та порадьтеся, як доєднати до таких заходів їхню дитину.

9) Навіть самостійним учням може знадобитися допомога з діабетом:
Із часом діти дорослішають і стають більш самостійними у контролі діабету. Але навіть самостійні діти інколи потребують допомоги. Наприклад, якщо рівень цукру в крові стає низьким (гіпоглікемія), то стороння допомога вкрай необхідна. Дізнайтеся у батьків, як розпізнати погіршення самопочуття та якої допомоги це може потребувати.

10) Діти з діабетом хочуть бути дітьми:
Учні з цукровим діабетом також хочуть мати повноцінне дитинство. Зазвичай їм неприємно, коли в школі наголошують на їхній хворобі чи особливо до них ставляться.Тож, у школи і батьків є спільна задача: інтегрувати дитину в навчання безпечно та комфортно.

Пам’ятайте, при правильному контролі цукрового діабету діти можуть жити із цим захворюванням повноцінним життям!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.