.

Сім’я – моя опора та підтримка!

Людмила – молода мама двох дітей
«Я сподіваюся, що своєю історією допоможу людям із цукровим діабетом почати ставитися правильно до свого життя і свого здоров’я». Люся має цукровий діабет з 14 років. В інтерв’ю вона розказала, як вдається впоратися з діабетом і де вона знаходить мотивацію та підтримку

Матеріал іншими мовами:

Share on facebook
Share on skype
Share on telegram
Share on email
Share on print

Сім’я – моя опора та підтримка!

Матеріал іншими мовами:

Людмила – молода мама двох дітей
«Я сподіваюся, що своєю історією допоможу людям із цукровим діабетом почати ставитися правильно до свого життя і свого здоров’я». Люся має цукровий діабет з 14 років. В інтерв’ю вона розказала, як вдається впоратися з діабетом і де вона знаходить мотивацію та підтримку
Share on facebook
Share on skype
Share on telegram
Share on email
Share on print

Мені поставили діагноз цукровий діабет у 14 років. До цього моменту я не мала уявлення про те, що це за захворювання.

Як діабет прийшов в моє життя

Я перехворіла на грип у легкій формі. Оскільки температура була не дуже високою, я перенесла хворобу «на ногах», продовжувала ходити в коледж, зустрічатися з друзями і жити, як звичайний підліток чотирнадцяти років. Приблизно за декілька місяців я почала швидко втрачати вагу, багато пити, причому пити не просто воду (бо від води мене вже просто нудило), а лимонади, компоти та інші солодкі напої. Потім з’явився якийсь незрозумілий сторонній запах при диханні. Як потім стало відомо, це був запах ацетону. І ось одного разу вранці, коли я збиралася в коледж, мені стало погано: з’явилася слабкість і мене нудило. Я подумала, що отруїлася, і відправилася на заняття. Повернувшись після навчання додому, я все ще відчувала себе погано, полегшення не наставало. На ранок мама викликала швидку допомогу, і мене забрали в лікарню. Там мені виміряли рівень глюкози крові, він був дуже високим – 33 ммоль/л.

Я провела декілька днів у реанімації. Діагноз поставили відразу: цукровий діабет першого типу. Із цього моменту почалося постійне лікування і навчання тому, як жити з діабетом. Було важко прийняти цей діагноз, адже необхідно було дотримуватися певного режиму і дієти. Через декілька років, коли мені було 16, настав такий переломний момент, коли я зірвалася. Я почала їсти все підряд і перестала повністю дотримуватися режиму і дієти. Дякувати Богові, що втрутилася моя мама, яка почала серйозно контролювати режим дня, що я їм і п’ю.

Мої наставники

У цей період я познайомилас з міським ендокринологом, Грачовою Марією Георгіївною, і вона вже далі почала вчити і наставляти мене, як можна якісно жити з цукровим діабетом. Я зустрічала різних людей з таким самим діагнозом, і серед них були такі, які несерйозно ставилися до свого захворювання, опустили руки і не хотіли прийняти необхідність самоконтролю. Я дивилася на них і точно знала, що буду ставитися до себе і свого здоров’я набагато уважніше та серйозніше.

Я не соромлюся свого діагнозу, і все моє оточення знає про нього

Зараз я маю режим харчування, і вже багато років бездоганно дотримуюся графіка інсулінотерапії. Люди, які не опускають руки і живуть, цінуючи кожен день, викликають у мене дуже сильну повагу. Я не соромлюся свого діагнозу, і все моє оточення знає про нього. Я навчила всіх і все розповіла: як розпізнати перші ознаки небезпеки і що робити в такий момент. Наприклад, що робити, якщо я буваю трохи неадекватна, надто агресивна і напружена, або ж, навпаки, перебуваю в розгубленому або сонливому стані. Всі знають, як себе вести, і що потрібно зробити. Іноді трапляються і нічні гіпоглікемії, тому що я зараз годую дитину грудьми. Але завжди поруч є люблячі чоловік і мама, які контролюють мій стан і завжди готові прийти на допомогу.

Моя діа-вагітність

Моя перша вагітність проходила під контролем лікаря-ендокринолога, яка стала для мене другою мамою. Вона всю вагітність була зі мною і після пологів теж дуже допомагала. Я знаю про цілодобовий моніторинг, і під час вагітності носила прилад – із ним було набагато простіше контролювати рівень цукру крові. Зараз моніторингу у мене немає, але я дуже хочу поставити його знову, тому що це дуже покращує якість життя. Без моніторингу я відчуваю себе, як ніби-то пересіла з хорошої іномарки назад в запорожець. Зараз я вимірюю рівень цукру в крові 10-15 разів на добу. Це складно, тому що доводиться по 15 раз на день проколювати пальці на руках. Але я знаю свої цільові показники і намагаюся робити все, щоб їх досягти. Ще я займаюся йогою, щоб тримати себе у формі.
Уся моя родина харчується правильно. Ми разом готуємо корисні страви. Мені насправді дуже пощастило з близькими, без них я б не впоралася. Вони дають мені опору і підтримку кожен день.

Я сподіваюся, що своєю розповіддю допоможу людям із цукровим діабетом почати ставитися правильно до свого життя і свого здоров’я.

 

***

КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ

Регулярна фізична активність необхідна всім, але особливо людям з цукровим діабетом.

Як спорт допомагає контролювати діабет

  • Знижує рівень глюкози в крові
  • Допомагає контролювати масу тіла
  • Тримає м’язи в тонусі
  • Допомагає впоратися зі стресом
  • Покращує зовнішній вигляд 😊

Отже, діабет в жодному разі не є протипоказанням до фізичної активності, навіть навпаки! Просто Вам доведеться трохи підготуватися.

Як підготуватися до занять спортом?

1. Обстеження!

Зверніться до лікаря та пройдіть медичний огляд. Пам’ятайте, деякі ускладнення діабету, такі як ретинопатія (ураження сітківки ока), можуть посилитися при виконанні певних фізичних вправ (біг, стрибки, їзда верхи). Тож після обстеження лікар зможе підказати Вам, які тренування будуть корисними саме для Вас.

2. Інформування

Якщо ви тренуєтеся з тренером на індивідуальних чи групових тренуваннях – обов’язково розкажіть тренеру, що у Вас цукровий діабет. Повідомте, яких вправ лікар порадив Вам уникати. Також обов’язково розкажіть, як розпізнати гіпоглікею та як надати необхідну допомогу, якщо гіпоглікемія виникла. Якщо ж ви тренуєтеся самостійно в залі – повідомте про діабет адміністратора або чергового тренера.

3. Безпека

Зберіть окремий «гіпо-набір» для спорту. Візьміть кейс чи невеличку сумочку, в яку покладіть пакетики з соком, цукрові стіки, таблетки глюкози або інші швидкі вуглеводи, які Ви використовуєте при гіпоглікемії. Якщо ви тренуєтеся в залі, не лишайте гіпо-набір у роздягальні! Обов’язково захопіть його з собою на тренування та покажіть тренеру, де він знаходиться.

4. Взуття

Не забувайте слідкувати за стопами: ретельно оглядайте їх до та після заняття спортом (детальніше про догляд за стопами читайте в нашому матеріалі Догляд за стопою). Також обирайте зручне взуття для вашого виду спорту, не забувайте замінювати взуття по мірі зношення.

5. Використовуйте ідентифікатор

Носіть з собою ідентифікатор, наприклад, ідентифікаційний браслет. На Вашому ідентифікаторі повинно бути вказано, що у Вас цукровий діабет, наведена інформація про лікарські засоби, які Ви приймаєте, та вказано номер телефону для невідкладного зв’язку. Тож якщо при виконанні фізичних вправ у Вас виникне проблема, інші люди будуть знати, до кого звернутися та як Вам допомогти.
Також читайте, що робити до, під час та після тренування в інтерв’ю з чарівною жінкою Ларисою – 50 років любові з діабетом

 

Поділитись:

Share on facebook
Share on skype
Share on telegram
Share on email
Share on print