Гіпоглікемія часто супроводжує людей з цукровим діабетом 1-го типу. При діабеті 2-го типу цей стан зустрічається рідше, але і повністю уникнути його не вдається.1 Це може бути випадкове одноразове зниження цукру, викликане неправильним розрахунком введеного інсуліну, тяжким фізичним навантаженням чи вживанням алкоголю. І навпаки, гіпо може бути непередбачуваною, складно піддаватися контролю та суттєво знижувати якість життя людей із цукровим діабетом. Саме тому не варто ігнорувати напади гіпоглікемії, витрачати час на спробу «обдурити» її. Необхідно вчасно інформувати лікаря про будь-які симптоми та коригувати призначений курс лікування.
Інформований, значить озброєний
Дізнатися про гіпо та навчитися з нею співіснувати — запорука перемоги. Якщо людина, яка живе з діабетом, ніколи не стикалася зі станом гіпоглікемії, їй все одно варто ознайомитися із наявною інформацією про напади, розпитати лікаря про симптоми та способи уникнення неприємного стану та боротьби з ним. А головне – у жодному разі не приховувати, а якомога точніше інформувати про своє самопочуття під час різкого зниження цукру та можливі фактори, що призвели до нього.
Американська діабетична асоціація опублікувала дослідження, у якому було вивчено частоту гіпоглікемії у пацієнтів з різним рівнем інформованості про неї. Дослідження довело, що порушення обізнаності пацієнтів може викликати схильність до шестикратного (!) збільшення частоти тяжкої гіпоглікемії, більша частина якої виникає вдома у стані бадьорості.2
Довіра до лікаря — запорука успіху
Призначення та корекція дозування лікарських препаратів.
Люди, які хворіють на цукровий діабет, постійно приймають призначені ліки. Але дуже часто гіпоглікемію може викликати неправильне дозування інсуліну або інших ліків, покликаних допомогти організму у його виробленні. При прийомі всіх цукрознижувальних препаратів слід неухильно дотримуватися схеми, призначеної лікарем, та повідомляти йому про випадки гіпоглікемії, пов’язані з прийомом ліків, для своєчасної корекції схеми лікування.3
Розробка дієвого та корисного рівня фізичної активності.
Регулярне фізичне навантаження корисне людям, які живуть з діабетом.4 Але різке збільшення інтенсивності фізичної активності може призвести до зниження цукру у крові та стати причиною гіпоглікемії. Саме тому знову необхідна консультація лікаря для вибору ефективного та безпечного навантаження.
Допомога у розпізнаванні симптомів гіпоглікемії.
Люди з цукровим діабетом мають різну симптоматику зниження цукру та іноді не одразу розуміють, що вони «гіпують». Тож саме лікар зможе точно визначити стан людини та допомогти їй самій навчитися краще розуміти свій організм. Якщо ж людина з діабетом не навчилася розпізнавати гіпоглікемію або страждає від нападів дуже часто, може бути рекомендовано безперервний монітор рівня глюкози.5
Розробка схеми якісного та повноцінного харчування.
Обов’язково слід прислухатися до лікарських порад щодо споживання їжі та складання збалансованої дієти. Якщо не дотримуватися схеми харчування, робити завеликі проміжки між прийомами їжі, не вживати достатньої кількості вуглеводів, рівень цукру у крові може знижуватися.6 Також з обережністю треба ставитися до алкоголю. Вчені відомого швецького медичного університету Karolinska Institutet стверджують, що вживання алкогольних напоїв може викликати підвищення секреції інсуліну, а це може призвести до тяжкої гіпоглікемії.7
Повсякденне життя людей з цукровим діабетом потребує пильності та контролю. Але вчасне, систематичне та відверте спілкування з лікарем є запорукою якісного додаткового обстеження, призначення виваженого курсу лікування, вироблення способів дієвої «домовленості» з гіпоглікемією та налагодження повноцінного життя.
