Не в кількості, а в якості
Чимало дослідів доводили й доводять: спроби досягти агресивних цілей лікування ЦД — HbA1c <6,5% — пов’язані з триразовим збільшенням ризику гіпоглікемії, врівноважуючи переваги інтенсивного контролю рівня глюкози. 1 Аналогічні результати отримали у Стокгольмському дослідженні із боротьбі з діабетом (SDIS), яке показало, що частота гіпоглікемії в 2,5 рази вища у пацієнтів із ЦД 1 типу, що лікувалися відверто інтенсивно. 2 Таку саму картину спостерігали і в історіях з ЦД 2 типу, що підтверджувалося в дослідженнях UKPDS 3 Епізоди гіпоглікемії, що повторюються частіше, пов’язуть із суттєвим погіршенням стану здоров’я та шестиразовим (!) зростанням смертності. 4
Спорт, що може нашкодити
Втім, існує і чимало інших провокаторів «гіпо», які також псують статистику. Обстеження пацієнтів (віком 16-94 роки) із діабетом у Німеччині, Великій Британії та Іспанії показало, що недостатнє споживання їжі було найчастішою причиною тяжкої гіпоглікемії (43% при ЦД1 і 47% при ЦД2). Інші причини включали фізичні вправи (24 і 23%), неправильний розрахунок дози інсуліну (24 і 16%), стресові ситуації (12 і 17%), коливання рівня глюкози в крові (9 і 8%) і недостатня обізнаність щодо гіпоглікемії (8 і 5%) при ЦД1 і ЦД2. 5
Через підступність нічних нападів чимало випадків залишаються непоміченими і не врахованими. Але, як це не прикро, раптова нічна смерть, (синдром «мертвого в ліжку») пов’язана саме з нічною гіпоглікемією, на яку припадає 5-6% всіх випадків смертності серед молодих людей із ЦД1. 6
З часом симптоми «гіпо» починають ніби бліднути, вщухати, маскуватися під нерозпізнану гіпоглікемію, але ту, що зовсім не виключає вибуху зі знаком «мінус». І, нарешті, елементарне незнання про гіпоглікемію взагалі у 6 разів підвищує частоту тяжких нападів у людей із ЦД1, та у 9 разів — у людей із ЦД2 7
Від гіпоглікемії — на роботу!
Та є й хороші новини! Підтвердженням того, що діабет не привід зачинятися у чотирьох стінах, стало проспективне дослідження шотландських медиків. Воно проводилося Інститутом медицини праці у великому діабетичному центрі (6000 пацієнтів) в Единбурзі, серед людей, що працювали у державних, освітніх, юридичних і фінансових секторах, але не на «важкому» виробництві. Протягом року вчені спостерігали за 234 людьми з інсулінопролікованим діабетом віком від 20 до 69 років, у 216 із яких був ЦД1. Метою дослідження було відслідкувати частоту та тяжкість перебігу гіпоглікеміє на робочому місці. Зареєстровано 1955 легких (вилікуваних самостійно) епізодів гіпоглікемії (8 на людину в рік) та 238 тяжких (потребували сторонньої допомоги). 148 (62%) тяжких «гіпо» сталися вдома і лише 27 (11%) — на роботі 8
Дослідження гіпоглікемії у Великій Британії показало, що у пацієнтів із тривалішим діабетом (більше 15 років) частота тяжкої гіпоглікемії вища, ніж у пацієнтів з меншою його тривалістю (більше 5 років) — 46% проти 22% 9
