Люди з діабетом в усьому світі потребують підтримки держави у лікуванні своєї недуги. Україна – не виключення. Але, якщо порівнювати цифри, що демонструють масштаби державної допомоги діа-пацієнтам в нашій та деяких інших країнах цивілізованого світу, різниця відчувається колосальна. Тому і доводиться, особливо у регіонах, весь час стикатися з дефіцитом препаратів, інсулінів, гаджетів для людей, що потребують їх майже як повітря, втім як і високого рівня діагностики, а також ефективного та інноваційного підходу у лікуванні.
Зважаючи на високу захворюваність на цукровий діабет в Україні, аналіз економічних втрат є важливим завданням для оцінки можливого позитивного ефекту для ВВП нашої країни при покращенні діагностики та лікування цього захворювання. В цьому сенсі є дуже цікавим дослідження, яке провели «Київська школа економіки» (KSE) та «Асоціація виробників інноваційних ліків» (APRaD) у 2020 році. Воно має назву «Аналіз системи лікування та розрахунок економічних втрат від цукрового діабету в Україні» 1 і стовідсотково демонструє, наскільки вигідніше державі своєчасно та повноцінно фінансувати програми підтримки людей з діабетом, ніж отримувати потім збитки від лікування тяжких ускладнень та їхнього життя у стані непрацездатності та інвалідності. Не кажучи вже про соціальний та моральний аспект проблеми. Наводимо деякі цитати з цієї праці та спробуємо їх проаналізувати.
В чому суть?
Результатом дослідження стало фармакоекономічне моделювання перебігу діабету та його ускладнень в Україні, а також розрахунок втрат для економіки в період 2020-2030 років. Для моделювання дослідники провели адаптацію моделі PROSIT до української популяції та витрат на лікування діабету та його ускладнень. На даному етапі встановлено, що загальні втрати економіки (economic burden) на лікування діабету та його ускладнень в Україні складають 36-104 млрд. грн. на рік (1-2,5% ВВП).
Слід зазначити, що порівняльний аналіз базується на досвіді та показниках референтних країн, тобто схожих за соціально-економічною ситуацією з Україною, і не використовує дані виключно розвинутих, зокрема, європейських країн.
Важливо, що в дослідженні аналізуються не лише прямі витрати (наприклад, на медикаменти, обладнання, стаціонар, прийом лікаря тощо), що складають 60%, а також непрямі витрати (до 35%), що виникають від втрати дієздатності людей з діа через ускладнення хвороби.
Великий масив даних, цифр, фактів, втілених в інфографіку, зокрема, підтверджуючих економічний ефект від стовідсоткового переходу людей з діабетом на аналогові інсуліни, або зниження середнього рівня глікованого гемоглобіну на 1% в українців з ЦД, красномовно демонструє оптимальну та економічно обґрунтовану стратегію підтримки хворих на діабет для держави та системи охорони здоров’я України.
Проблеми терапії ЦД 2-го типу
За оновленими міжнародними рекомендаціями лікування ЦД (2019-2020 рр.) у пріоритеті препарати, що знижують кардіоваскулярні, ренальні ризики та ризики гіпоглікемії. В країнах східної Європи широко розповсюджена реімбурсація всіх 5 класів пероральних цукрознижувальних препаратів та аналогових інсулінів. З усіх діагностованих пацієнтів з ЦД 2 в Україні 11,3% (138 990) приймають препарати інсуліну, що на 25% нижче показника в Польщі (14,1%). В Україні є необхідність раніше починати інсулінотерапію при діабеті 2-го типу.
За оцінками KSE, потреба українських пацієнтів в інсуліні покрита на 70%. В Україні доступ до аналогів інсуліну мають лише близько 19 % хворих. Для порівняння, в Турції та Латвії ця цифра складає 95%. Збільшення долі аналогів інсуліну у лікуванні дозволить безпечно нарощувати дозу (титрувати інсулін), уникаючи гіпоглікемії та досягаючи кращих показників компенсації діабету серед інсулінозалежних хворих. При переведенні решти (70%) пацієнтів на аналогів інсуліну витрати на діабет державою будуть зменшені на близько 0,15 млрд грн (а це 150 000 000 грн) на рік (!). До речі, це дозволить придбати 1500 інсулінових помп для людей з ЦД. І ця цифра змодельована саме для України.
Коментуючи дані Аналізу, активістка харківської групи «Діа-Дзен – Шлях до гармонійних цукрів» Олена Вишня, вважає однією з основних причин складної ситуації з лікуванням діабету в Україні – низький рівень контролю цукру в крові серед українців з діабетом як з 1-им, так і з 2-им типом діабету: «Лише 30 % людей з діабетом у нас вимірюють цукор хоча би 5 разів на тиждень, що вважається за стандартами необхідним мінімумом у досягненні компенсації».
Постановка цілей для лікарів та держави
- Зниження середнього рівня глікованого гемоглобіну на 1% (наприклад, з 10% до 9%) серед популяції людей з діабетом обох типів в Україні дозволить запобігти втратам 1,8-2,6 млрд грн на рік для всіх хворих на діабет пацієнтів. Досягнення хворими цілі компенсації діабету (НbA1c<7% для більшості хворих) має бути встановлене як якісний показник роботи сімейного лікаря та ендокринолога.
- З 2021 року необхідно запровадити масовий скринінг на діабет серед групи ризику (реімбурсація вимірювання рівня глюкози в крові та глікованого гемоглобіну). Регулярне лабораторне вимірювання показників ризику виникнення діабету серед пацієнтів з укладеними деклараціями має стати одним з KPI для сімейних лікарів.
- Необхідно забезпечити реімбурсацією тест-смужок для контролю глюкози. Зараз лише 30% пацієнтів на інсулінотерапії регулярно вимірюють рівень глюкози (регулярне щоденне вимірювання рівня глюкози при використанні інсулінових препаратів може знижувати рівень глікованого гемоглобіну на 1-2%). Так само необхідно надати можливість людям з діабетом проходити тест на глікований гемоглобін (НbA1c) кожні 3 місяці у разі відсутності компенсації та кожні 6 місяців у разі контролю діабету.
Пропозиції
- Розробити довготривалий національний план боротьби з діабетом з конкретними показниками ефективності (за аналогією з іншими країнами, де такі плани успішно впроваджуються).
- Впровадити регулярне оновлення клінічних протоколів лікування діабету відповідно до міжнародних стандартів.
- Покращити рівень діагностики та скринінгу, впровадити систему заохочення та навчання сімейних лікарів сучасним практикам з чіткими ключовими показниками ефективності, діджиталізувати моніторинг пацієнтів сімейного лікаря.
- Підвищити доступ до ефективного лікування шляхом розширення програми реімбурсації – як сучасними неінсуліновими препаратами, так і аналогами інсуліну, що дозволить знизити економічні втрати.
Резюме
Вищеописані ініціативи мають стати частиною національного плану боротьби з діабетом (такі плани та/або національні стратегії існують у багатьох європейських країнах) на 2021-2025 роки з конкретними вимірюваними KPI та бюджетом. Такої програми в Україні поки що, на жаль, немає.
Діабет: загальна статистика
• Цукровий діабет посідає 7 місце в світі за кількістю втрачених QALY*, при цьому діабет є одним з основних ризик-факторів у розвитку кардіоваскулярних порушень.
• За оцінками Міжнародної діабетичної федерації поширеність захворювань на діабет в Україні складає 7,3%.
• «Молодшання» діабету ще більше підвищує economic burden цього захворювання.
• В Україні поширеність ускладнень діабету вища, ніж в країнах Європи (Великобританія, Польща).
• Оцінка загальної кількості хворих на діабет в Україні – 3,5 млн осіб, серед яких діагностовано – 1,2 млн (35%). Відсоток недіагностованого діабету – 65%, і це в 2 рази вищий, ніж у Великобританії (33%) та Польщі (31%).
* Якість скоригованого року життя або якість життя з поправкою на рік (QALY) є загальним показником тягаря хвороб, в тому числі такого як якість і кількість життя. Він використовується для економічної оцінки вартості медичних втручань. Один QALY відповідає одному року бездоганного здоров’я. Показники QALY варіюються від 1 (бездоганне здоров’я) до 0 (мертві). QALY можна використовувати для інформування при визначенні покриття медичного страхування, рішеннях про лікування, для оцінки програм і для визначення пріоритетів для майбутніх програм.
