Інсулінорезистентність: зв’язок з діабетом

Інсулінорезистентність – патологічний стан, при якому організм вперто «не бачить» інсуліну – головного контролера рівня глюкози в крові, хоча насправді гормону достатньо. Саме це іноді стає стартовою точкою для початку розвитку діабету
Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print
Table of Contents

Глюкоза – джерело, з якого видобувається необхідна для нормального функціонування нашого організму енергія. Організм отримує цей «енергетик», розщеплюючи вуглеводи, котрі надходять з їжею. Зі шлунково-кишкового тракту глюкоза потрапляє в кров, а звідти – до клітини, куди її транспортує гормон інсулін, що є надважливим для функціонування організму гормоном підшлункової залози. І вже клітини перетворюють глюкозу на необхідну нам енергію.1 Отже, інсулін – обов’язкова ланка на шляху отримання енергії.

Читайте також: «Знайомство з інсуліном: біохімія та психологія гормону»

Інсулінорезистентність – «фальшивий» брак гормону

Іноді стається так, що організм з певних причин перестає «бачити» інсулін або відчуває його дефіцит у той час, коли гормону підшлункова залоза синтезує вдосталь. Відповідно, хоча гормон присутній, і кількість його є цілком достатньою, він не може виконувати свою функцію. Через це обсяги невикористаної глюкози в крові зростають, а процес продукування енергії припиняється. Цей стан має назву інсулінорезистентність (латиною resistentia означає «чинити опір»). Тобто, організм пручається рідному природному і вкрай необхідному гормону.

Доки підшлункова у стані продукувати більшу кількість інсуліну, щоби подолати послаблену реакцію клітин на гормон, рівень глюкози в нашій крові не виходить за межі норми. А ось коли чутливість клітин до інсуліну стає надто низькою або припиняється зовсім, залоза вже не в змозі справлятися з надто великим навантаженням або просто працює даремно. Тоді проблема стає критичною, і в людини підвищується рівень глюкози в крові. 2

Як інсулінорезистентність переходить у предіабет та діабет

Коли інсулін втрачає можливість транспортувати глюкозу до клітин, цукор в крови не має природного виходу й поступово починає накопичуватися. І, хоча наше тіло його не бачить, в крові є також багато інсуліну, котрий має ще одну функцію – він дає сигнал клітинам печінки та м’язів зберігати надлишок цукру у вигляді глікогену в якості аварійного запасу для отримання енергії.

Коли клітини вже переповнені, зайвий цукор починає перетворюватися на жир. Отже, ми маємо понаднормовий жир – збільшення ваги та постійно вищий за норму рівень цукру в крові. Саме цими ознаками характеризується предіабет – граничний і поки що зворотний стан, що передує розвитку хронічного захворювання, діабету 2-го типу. 3

Оцінка інсулінорезистентності

Для моніторингу стану здоров’я поміж інших тестів використовують метод оцінки інсулінорезистентності на базі дослідження базальних рівнів інсуліну (концентрація гормону натще) та с-пептиду (компоненту секрету частини підшлункової залози, котрий є показником секреції інсуліну)4 в організмі. Тест має назву HOMA-IR (англійською Homeostasis Model Assessment of Insulin Resistance). 5

Обчислення

Індекс інсулінорезистентності або HOMA-IR вираховують за формулою: інсулін в сироватці крові (вимір натще) × глюкоза у плазмі крові (вимір натще) / 22,5. 6

Відхилення від норми

Підвищений індекс інсулінорезистентності означає можливість вже наявного діагнозу «предіабет», підвищення ризику розвитку діабету та появи проблем із серцем, великими й периферичними судинами.

Лабораторне дослідження на предіабет

Схильність до розвитку діабету та наявність предіабету може підтвердити не лише діагностика порушення інсулінорезистентності, а й низка простих лабораторних аналізів. Ці тести призначає лікар за найменшої підозри на ризик розвитку предіабету та діабету.

Обстеження на предіабет містить в собі три тестування:

  • Тест на рівень глікованого гемоглобіну (тест А1с або HbA1c): предіабет діагностують за наявності результатів від 5,7 до 6,4%.
  • Дослідження рівня глюкози в крові натще: значення 5,6-6,9 ммоль/л означає, що у вас предіабет.
  • Аналіз на толерантність до глюкози (оцінювання рівня цукру в крові за 2 години після того, як був проведений пероральний прийом порції глюкози за умови попереднього голодування від 8 годин): рівень 7,8-11,0 ммоль/л підтвердить предіабет. 7

Отже, підвищений індекс інсулінорезистентності та хоча б один з перелічених тестів гарантовано вкажуть на наявність переддіабетичного стану.

Симптоми інсулінорезистентності

Точний діагноз підтверджують лише лабораторним шляхом, але деякі зовнішні ознаки інсулінорезистентності можна помітити й неозброєним оком. Серед них:

  • надмірний обхват талії: більший ніж 102 см для чоловіків та 88 см для жінок (абдомінальне ожиріння);
  • темні плями у ділянках складок шкіри (чорний акантоз)8.

Крім того, людина може відчувати:

  • патологічну втому;
  • підвищене почуття голоду;
  • проблеми з концентрацією уваги.

Ще, як правило, ознаками інсулінорезистентності є гіпертонія та порушення ліпідного профілю (підвищений вміст холестерину в крові).

Причини появи інсулінорезистентності

Є декілька факторів, котрі провокують розвиток резистентності організму до інсуліну:

  • надлишок ваги або ожиріння;
  • вживання їжі, котра містить понаднормову кількість вуглеводів;
  • знижена фізична активність;
  • стресовий стан у хронічній стадії;
  • захворювання Кушінга (гормональний дисбаланс) або полікістоз яєчників;
  • тривале вживання стероїдів.

Профілактика інсулінорезистентності

Чи можна боротися з резистентністю організму до інсуліну та запобігти її наслідкам – появі предіабету та діабету? Звичайно, так. Основні ліки – це активний та здоровий спосіб життя:

  • правильне харчування з низьким вмістом вуглеводів;
  • заняття фізкультурою або спортом.

Здорова їжа та спорт допомагають зменшити потребу організму в інсуліні (знизити рівень секреції гормону природним шляхом) та внормувати вагу тіла.

За потреби лікар може ввести до терапії ліки для схуднення або рекомендувати оперативне втручання для зменшення ваги тіла. 9

UA21CD00068