(Не)страшна гіпоглікемія

Поділитися на facebook
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

2 з 3 родин занепокоєні загрозою гіпо

Від гіпоглікемії страждає  більшість людей із цукровим діабетом 1-го типу. Вчені підрахували, що в середньому при цій недузі симптоми занизького рівня цукру проявляються двічі на тиждень, кількість же безсимптомних епізодів визначити неможливо.1   При цукровому діабеті 2-го типу вони трапляються  рідше. Тобто гіпоглікемія для багатьох людей з діабетом — явище звичне. Їм добре відомо, чого уникати, аби рівень глюкози не впав нижче мінімуму, і що робити, якщо це все ж сталося. Та навіть така обізнаність не рятує від страхів, які декому сильно псують нерви і знижують якість життя. Чого бояться найчастіше?

Страх загальний

Сама можливість гіпоглікемії лякає і це не дивно, адже страх — нормальна реакція мозку на потенційну небезпеку. Різниця лише в тому, наскільки сильне це почуття. Вчені навіть розробили відповідну шкалу страху.2 Нині її широко застосовують у багатьох країнах. Аби опанувати цей страх, треба дізнатися про гіпоглікемію всю необхідну інформацію. Як і чому виникає, від чого залежить швидкість зниження рівня глюкози, чим його підвищити тощо (наскільки треба заглиблюватись у тему, залежить від психічного типу людини та інших факторів). Головні тези варто розповісти рідним. І не лише про допомогу при гіпоглікемії. Варто пояснити, що відбувається в організмі при діабеті взагалі і при наднизькому рівні глюкози зокрема. Можливо, це змусить їх терплячіше реагувати на прояви діабету (наприклад, на перепади настрою).

Алгоритм дій у разі знепритомнення при гіпоглікемії слід написати чи роздрукувати і завжди мати при собі та закріпити на видному місці в оселі. Як і необхідні ліки. Це додасть впевненості, що в критичній ситуації вам зможуть допомогти, а рідні будуть впевнені, що не розгубляться.

Страх потрапити в незручне становище

Пітливість, тремор, сплутана свідомість, різкі зміни настрою, порушена орієнтація в просторі… Перспектива появи цих типових симптомів занизького рівня глюкози в крові може лякати (і це нормально!). Особливо гостро цей страх відчувають підлітки, адже така ситуація може вплинути на їхню соціальну роль у колективі (чи вони думають, що саме так станеться). Від цього — замкненість, можливі прояви агресії тощо.3   Батькам підлітка з діабетом треба докласти зусиль, аби допомогти дитині. Адже неповнолітньому важко впоратися з таким психологічним тиском самостійно. Це і дорослим зі сформованою психікою не завжди вдається.

Страх не розрахувати ліки

Дехто боїться «заробити» гіпоглікемію через передозування інсуліну, препаратів з сульфонілсечовиною або глінідами. Таке може статися як через неуважність людини з діабетом, так і з інших причин, що від неї не залежать (наприклад, через несправність інсулінової шприц-ручки або глюкометра). У разі такого страху поради наступні: дотримуватися рекомендованого плану лікування, дисципліновано ставитися до вимірювання глікемії, регулярно перевіряти прилади і відзначати нетипові реакції організму на звичні ліки чи продукти. А також можна розпитати лікаря про те, що турбує. Можливо, його відповіді вас заспокоять, і страх мине.

Страх не помітити

Тяжка гіпоглікемія може бути і безсимптомною. У більшості випадків таке відбувається при діабеті 1 типу зранку чи вночі. Явище не поширене, однак така перспектива деяких людей з діабетом справді жахає, як і їх оточення. Ядро страху — вчасно не зрозуміти, що рівень глюкози критично низький, і оперативно не зреагувати. Під дією таких думок людина може кілька разів за ніч прокидатися, аби виміряти глікемію. Такі переживання, крім того, що псують життя, згодом можуть перерости у фобію. Якщо страх з часом лише посилюється і ніякі аргументи (власні чи близьких людей) не допомагають — не лишайте все на самоплив! Насамперед краще дізнатися в ендокринолога, наскільки великий ризик безсимптомної глікемії саме для вас. Швидше за все (статистично), лікар виключить такий сценарій чи визнає його малоймовірним.4   Або ж розповість, як мінімізувати такий ризик. Якщо і це не заспокоює, то краще звернутися по допомогу до психолога. Ця порада стосується не тільки цього страху, а й будь-якого щодо гіпоглікемії. Крім того, може знадобитися допомога й інших спеціалістів. Адже нині проти страху гіпоглікемії застосовують різноманітні методи впливу: від поведінкових до фармацевтичних і навіть хірургічних.5   Лікарі допоможуть розібратися з причиною страху і позбутися його. А це покращить життя вам і вашим близьким.

Дуже ймовірно, що більша поінформованість змусить вас і ваших рідних терплячіше реагувати на прояви діабету (наприклад, на перепади настрою)

Поділитися на facebook
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print
ПІДПИСКА

Підсумки тижня

7 днів – в одному повідомленні
Пояснюємо, що нового у світі діабету

Поговоримо про гіпо

Реальні історії життя людей з діабетом

Ілона

Я “зустрічаюся” з гіпо досить часто: принаймні один раз на тиждень маю легку гіпоглікемію. Я можу відчувати запаморочення та тремтіння рук, можу зовсім не відчувати, а глюкометр все одно показує 2,2 ммоль/л

Марина

У моєму житті було дві дуже важких гіпоглікемії. Одна трапилася зі мною вдома, коли я була вагітна, друга – з нез’ясованих причин – на ринку, на одеському Привозі

Останні новини

Світові новини щодо діабету

Кожен другий пацієнт хоча б один раз мав гіпоглікемію

Гіпоглікемія підступна: вона може «прикинутися» звичайною втомою, може, як сіренький вовчик, прийти вночі, а може вразити і людину без діабету. Тому ми розкажемо, як розпізнати гіпоглікемію та як із нею поводитися

Читати далі »
фехтувальники

Дуель з гіпоглікемією: сам на сам чи лікар – секундант?

Підступна гіпо може проявлятися по-різному – люди з діабетом мають різне самопочуття під час різкого зниження цукру у крові та умови, що призвели до нього, а іноді навіть не підозрюють, що схильні до гіпоглікемії та опиняються у ситуації, коли необхідна стороння допомога

Читати далі »
губи чоловіка

Гіпоглікемія: коли мовчання — не золото

Нерідко трапляється так, що підвищення глікемії люди з діабетом вважають небезпечним, а ось до її зниження ставляться безтурботніше. Мовляв, можна щось з’їсти – і все мине. Та й взагалі, за що боролися: знизити некерований цукор! Така позиція вкрай нерозважлива і становить серйозний ризик для здоров’я, та навіть життя

Читати далі »