«Солодкі» діти – такі, як усі!

Розвиток дітей з діабетом не повинен відрізнятися від темпів та норм, встановлених для здорових дітей
Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print
мальчик играет с мячом

Є у людей цікава особливість — ми обожнюємо лікуватися. Іноді без нагальної потреби, для профілактики. А іноді перевертаємо медичні рекомендації з ніг на голову і робимо геть зайві речі.

А все тому, що психологічно людина навіть з «толерантним» діагнозом, котрий добре піддається корекції, не може сприйняти спокійно той факт, що вона має всі шанси жити, як здорова людина. Як це так! Потрібно лікуватися, обмежувати себе в усьому, чекати гіршого і відокремлювати себе від інших!

Особливо «дістається» дітям із хронічними хворобами. Перелякані батьки дитини, котрі почули від лікаря фразу: «У вашої дитини діабет», ладні обкласти маля ватяним коконом. Вони впевнені, що відтепер життя улюбленої дитини буде тяжким та обмеженим і, самі того не розуміючи, власними руками відбирають в неї цілком реальні шанси на нормальне повноцінне життя.

А згодом виявляється, що звільнена від будь-яких «тягарів» життя (походів до дитячого садочка та гуртків, навчання в нормальному темпі, занять спортом тощо) кімнатна дитина чомусь відстає у розвитку від однолітків, відрізняється від інших дітей за зростом чи масою тіла.

Розвиток дітей з діабетом

Батькам дитини з діагнозом ЦД треба запам’ятати одну важливу річ:

ВАШІ ДІТИ НІЧИМ НЕ ПОВИННІ ВІДРІЗНЯТИСЯ ВІД ЗДОРОВИХ МАЛЯТ!

Різниця є у способі життя та навичках батьківського та самостійного контролю — в цьому сенсі дитина завжди буде трохи іншою.
Але розумові показники, індекси маси тіла та зросту, фізичний стан (включаючи результати аналізів), статевий розвиток за правильного поводження повинні бути в межах визначеної для усіх норми.1
Це стосується й навичок. Все, що вміє та робить здорова дитина у відповідному віці, повинна вміти та робити і дитина з діабетом, вдала компенсація вдало нівелює всі можливі відмінності.

Чому так?

Цукровий діабет — хронічний стан організму, цього факту не заперечити.

Але головна ідея полягає в тому, що чіткий контроль за станом здоров’я та виконання усіх рекомендацій лікаря (лише лікаря, а не «гуру» з інтернету!) дає змогу майже повністю компенсувати діабет і тримати організм у нормі, що характерна для цілком здорових людей.

Дитина нічим не гірша за дорослого, грамотні батьки мають усі шанси ростити здорового розвинутого малюка, попри його діагноз.

Чим можуть бути спровоковані відхилення від норми?

Проведені лікарями дослідження виявили, що відхилення від норми можливе лише через погану компенсацію діабету. Гіперглікемія спричиняє зниження темпів росту та нетипову мінералізацію скелету.

Гіперглікемія — клінічний симптом, що означає збільшення рівня глюкози в сироватці крові, порівняно з нормою (3,3—5,5 ммоль).

Найчастіше це проявляється на тлі недостатньої кількості вітаміну D в організмі.

ВАЖЛИВО!
Дослідження лікарів США твердять, що у дітей з недостатністю та відвертим дефіцитом вітаміну D ризик розвитку цукрового діабету зростає в геометричній прогресії!2

Отже, передусім варто слідкувати за харчуванням дитини та дотримуватися порад лікаря щодо раціону. Це сприятиме уникненню вітамінного дефіциту.

По-друге, зрозумійте: ховати дитину від прогулянок та перебування на сонці, навіть якщо в малечі діабет, означає провокувати дефіцит необхідного організму «сонячного» вітаміну.

ДО РЕЧІ!
Результати спостережень за групою людей з діабетом засвідчили, що в тих, хто додатково приймав вітамін D, відбулося значне підвищення чутливості до інсуліну.3

Як контролювати розвиток дитини?

Дуже просто. Виконуйте приписи лікарів, навчіть дитину самоконтролю та звіряйте показники за звичайними таблицями, призначеними для оцінки розвитку здорових дітей. 4,5

Пам’ятайте: успішна компенсація діабету забезпечує абсолютно нормальний класичний розвиток дітей у всіх аспектах!

 

Поради батькам дітей з діагнозом «цукровий діабет»6

  • Не соромтеся спілкуватися з досвідченими батьками, які вже набули навичок поводження з дитиною з діагнозом ЦД. Ви побачите, що це не так страшно, як ви собі вже встигли уявити. J
  • Зверніться до психолога. Причому, по можливості, дитину відведіть до дитячого спеціаліста, а самі прямуйте до фахівця по роботі з дорослими. Спокійне прийняття факту, що жити з діагнозом доведеться завжди, але це (за умови правильної поведінки) жодним чином не краде якість життя — половина справи.
  • Ретельно вивчіть усю потрібну інформацію в Школі діабету або на ресурсах, що погоджені з лікарем. Знання – сила!
  • Організуйте зустріч з вихователями (вчителями) та «колегами» дитини по садочку чи школі. Розкажіть, як виглядає і що означає аналіз на вміст глюкози та ін’єкція інсуліну. Поясніть, чому це є звичайною дією для вашої дитини. Озброєні інформацією діти знатимуть, коли треба кликати старших на допомогу. А дорослі, у свою чергу, знатимуть, як діяти під час виникнення кризи.
  • Дозволяйте дитині бути такою, як усі. Солодка цукерка (одна-дві, а не кілограм!), правильно компенсована інсуліном, — допустима. Навчіть дитину оцінювати вміст солодощів та розраховувати відповідну інсулінову компенсацію ласощів.
  • Поясніть занадто емоційному малюкові, що його сльози та істерики — зайвий стрес, котрий може обернутися поганим самопочуттям. Адже занадто сильні виливи емоцій — причина підвищення рівня глюкози в крові.
  • Навчіться контролю й самі: найкраще заведіть щоденник, де фіксуватимете щоденні дії. Так ви завжди знатимете, коли дитина робила заміри, які результати отримала, що і коли вона їла, яку дозу інсуліну ввела. Ця інформація стане в пригоді, коли лікар оцінюватиме загальний стан дитини чи аналізуватиме причини виникнення кризових станів.

І наостанок — ще раз голосно прокажіть: моя дитина така, як усі!

Грамотне поводження з цукровим діабетом гарантує вдалу компенсацію стану здоров’я дитини!

UKR.DIA.MCM.04.02.2021.1