З усією серйозністю
Будь-яка гіпоглікемія, навіть неважка – це енергетичний голод для головного мозку, порушення передачі імпульсів у ньому. Гіпоглікемія із втратою свідомості в подальшому може давати прояви енцефалопатії, можливі виникнення важких ускладнень з боку серця та мозку, навіть інфаркт міокарду та інсульт. Різкі перепади цукрів ведуть до ускладнень з боку таких органів, як очі, нирки. Вже доведено, що часті гіпоглікемії у людей старшого віку провокують в майбутньому розвиток деменції, хвороби Паркінсона та Альцгеймера.
Вплив гіпоглікемії на людину не можна переоцінити: погіршується якість життя, виникає страх, зміни в поведінці. Особливо це стосується групи ризику, а саме людей із ЦД 2-го типу, старшого віку, з наявністю кардіальної патології. Кожна гіпоглікемія може стати фатальною, особливо якщо вона прихована, і людина її не відчуває. Ось чому так важливо говорити про гіпоглікемію, аби в першу чергу вчитися її попереджати.
Чому промовчати – не краще
Ситуації приховування епізодів гіпо бувають різні: це залежить і від людини, і від важкості нападів. Які основні причини демонструють мені мої пацієнти?
- Легковажне ставлення. Здебільшого, це підлітки та молоді люди, які занадто спрощено ставляться не лише до гіпоглікемії, але й до інших речей у житті.
- Недооцінка небезпеки. Як правило, це люди, які стикнулися з гіпоглікемією вперше і в легкій формі, або напади трапляються настільки часто, що вони сприймають їх за норму життя.
- Небажання засмучувати близьких та родичів.
- Нездатність ідентифікувати гіпоглікемію через відсутність інформації та знань.
- Страх визнати перед лікарем або родичами свою помилку в тому, що гіпоглікемія сталася. Люди з великим стажем діабету не хочуть зізнаватися у своїх промахах у досягненні компенсації в лікуванні ЦД.
- Приховування самого факту наявності в людини цукрового діабету і, зрозуміло, епізодів гіпоглікемії. Це відбувається через страх перед жалістю, підвищеною увагою або навпаки зневажливим ставленням, а також втратою посади чи довіри колег тощо.
Непрямі докази
Лікар з досвідом не може не помітити зміни в поведінці та скаргах у своїх пацієнтів, що пережили напад гіпоглікемії, але продовжують про це мовчати. Про що ж варто запитати свого пацієнта, можливо навіть випередивши його? То ж варто спитати, по-перше, чи є скарги у людини з ЦД на ранкову слабкість, кволість, зниження працездатності тощо, які проходять після сніданку. Це вже привід запідозрити перенесену гіпоглікемію.
По-друге, треба із засторогою реагувати на скарги щодо болю в серці, на прояви стенокардії. Так як саме це може бути проявом гіпоглікемії у людини старшого віку.
По-третє, симптомами гіпоглікемії може бути оніміння нижньої губи або кінчика язика, які часто бувають нетиповими передвісниками гіпо. Занепокоїти ендокринолога повинні заключення лікаря-офтальмолога, в якому зазначено, що наявні свіжі крововиливи на сітківці ока, які можуть бути свідченням перепадів цукру в крові.
Четверте, свідченням нічної гіпоглікемії може бути прокидання серед ночі від жахіття, що наснилося, та в холодному поті. Ранковий головний біль, не пов’язаний з підвищенням АТ, а також підвищений рівень глюкози в крові, як прояв синдрому Сомоджі, також є непрямими свідченнями того, що людина перенесла гіпоглікемію.
Без сумнівів
Що до прямих клінічних підтверджень епізоду гіпоглікемії у людини з ЦД, то можна говорити про адренергічні симптоми (блідість, підвищена пітливість, тремор, відчуття голоду, прискорене серцебиття) та нейроглікопенічні прояви (головний біль, потемніння в очах, зміна поведінки, шаткість ходи, порушення координації рухів, втрата свідомості тощо). Як правило, такі стани тривають 5-10, максимум 15 хвилин, але чіткий час нападу в пацієнта, що приховує гіпоглікемію, на жаль, встановити неможливо. Ступінь же важкості гіпоглікемії можна визначити по тому, чи людина сама була в змозі допомогти собі і вжила швидкі вуглеводи, чи їй допомагали у цьому оточуючі. Якщо людина в стані гіпоглікемії допомогла собі сама, то це є легкою гіпоглікемією. Якщо ж людина у свідомості, але потребує допомоги сторонніх осіб, це прояв середньої гіпоглікемії (level 2). Втрата свідомості – прояв важкої гіпоглікемії, при якій потрібно вводити глюкагон внутріньом’язово або глюкозу внутрішньовенно.
Важливо, що прояви гіпоглікемії є досить індивідуальними, зокрема в людей похилого віку або з діагнозом нейропатія гіпоглікемії можуть бути безсимптомні.
З чого почнемо?
Безумовно, я би радила лікареві починати розмову з важливості проблеми та роз’яснення наслідків гіпоглікемії, а краще – орієнтуючись на індивідуальний прогноз, виходячи з анамнезу, віку, статі та супутніх захворювань. Абсолютно не варто людину з діабетом та її родичів лякати чи обвинувачувати. Треба стати джерелом життєво важливої інформації. І, звичайно, люди більш здатні до глибокого сприйняття дійсності, до аналізу та критичного мислення, жвавіше відгукуються на такий посил.
Важливо спокійно пояснити, що дуже ймовірно, що епізоди гіпоглікемії мали місце, а можливо навіть продемонструвати наочно, які саме симптоми були у пацієнта з тих, що він перерахував. І часто досить швидко з’ясовується такий достатньо «спокійний» прояв перенесених гіпоглікемій, як зниження пам’яті. Розповідаючи пацієнтам про можливі погіршення зору, підводжу до можливості втрати працездатності, тобто до зниження якості життя та позбавлення себе можливості бути щасливою людиною. Сьогодні люди, особливо активні, працюючі, зайняті турботою про дітей та онуків, дуже бояться стати безпорадними та перетворитися на тягар для близьких. Тому пацієнта важливо не налякати, а дати йому поштовх дослухатися і замислитися. А ще люблю наводити позитивні приклади і часто згадую такий собі «камінг-аут» моєї давньої пацієнтки Ілони Микитюк, яка на власній сторінці у Facebook розповіла свою історію з гіпоглікемією. Це приклад того, як не втрачати оптимізм, добре розуміючи, що гіпоглікемія – це не виключно особисте.
Говорять навіть у Facebook
Про гіпоглікемію важливо говорити як з людьми з діабетом 1 та 2 типу, так і з їх родичами. Чому? Перш за все, далеко не всі люди з діабетом знають, як проявляється гіпоглікемія, які її симптоми, і як допомогти у цьому випадку собі (якщо свідомість не втрачено) або близькій людині, та просто перехожому. Варто знати про клінічні прояви цього стану та розуміти, що далеко не всі вони можуть проявлятися одночасно, а у людей з солідним стажем ЦД і взагалі можуть бути відсутні. Вчити та розповідати важливо про те, як вірно лікувати гіпоглікемію. Наскільки непросто навіть правильно надати першу допомогу. Про це – вже на сторінках Facebook у спеціальних групах громадських організацій, асоціацій, об’єднань та окремих небайдужих людей.
Ніс розбитий, голова ціла!
Ілона Микитюк, 37 років, м.Вінниця
Ніколи не думала, що наслідком гіпоглікемії може бути ТАКЕ…
…Субота, десята година ранку, я міряю цукор, і глюкометр показує 3,3 ммоль/л. Варто зазначити, що за годину до цього рівень глюкози в крові був занадто високий. Розуміючи, що цукор падає занадто швидко і занадто різко, я йду на кухню і їм “швидкі” вуглеводи. Повертаюсь у кімнату, сідаю за письмовий стіл, у мене паморочиться в голові, я на хвильку втрачаю свідомість і, мабуть, вдаряюсь носом об ребра столу, тобто “клюю носом” у прямому значенні цього вислову. Пишу “мабуть”, бо самого моменту удару я не пам’ятаю, а коли отямилась, то ніс був заюшений і на підлозі була невеличка калюжка крові. Ніс “трішки” болів, але я його помастила маззю, яка запобігає набрякам і гематомам, і на цьому заспокоїлась…
…Все “найцікавіше” розпочалося наступного ранку, коли я прокинулась і, спробувавши розплющити очі, зрозуміла, що щось заважає мені це зробити! Підійшла до дзеркала і, чесно кажучи, навіть злякалась – під очима величезні синці. Вони, слава Богу, не болять, але вигляд у мене ще той.
… В неділю я увесь день не виходила з дому, але в понеділок та вівторок я не могла дозволити собі такої розкоші – були деякі справи… І якщо на вулиці я ховала свої синці за сонцезахисними окулярами, то в приміщені окуляри доводилось знімати. І пояснювати, звідки у мене такий “бойовий макіяж”…
Цю історію я розповіла не для того, щоб розвеселити вас (хоча, якщо мої “пригоди” покращили ваш настрій, я тільки порадію з цього факту). Просто в черговий раз хочу наголосити, що гіпоглікемія – це серйозно і небезпечно, і легковажити не варто, бо наслідки можуть бути трагічними і навіть фатальними. І мені просто пощастило, що цього разу все обійшлось лише косметичними і візуальними проблемами!
P.S. Хочу наголосити, що вдарилась я носом, і з головою у мене все гаразд! Це я про всяк випадок… якщо хтось сумніватиметься у моїй адекватності.
Бережіть себе!
На майбутнє
Кожен пацієнт повинен усвідомлювати, що епізод(и) гіпоглікемії – це серйозний привід для коригування лікування ЦД. Що ж стосується рекомендації новітніх ліків, інсулінових помп або систем безперервного моніторування глюкози, то варто обирати тактику інформування щодо нових і часто дороговартісних засобів, адже не кожен може собі дозволити той чи інший інноваційний препарат, безперервну систему моніторингу глюкози. Ми не можемо оцінювати пацієнта за його платоспроможністю, але він мусить бути обізнаним у новітніх засобах і знати всі «плюси» та мінуси» таких винаходів сучасної медицини. Також я завжди ділюся інформацією про програми, в яких пацієнти мають змогу отримувати пільгові ліки або пристрої для забезпечення ефективної компенсації у лікуванні. Зокрема, завдяки підтримці компанії Ново Нордіск проводиться програма по забезпеченню лікарень безкоштовними системами безперервного моніторування глікемії для людей із діабетом.
Про iPro2 для українців
55 лікувально-профілактичних установ України безкоштовно отримають сучасні системи сліпого безперервного моніторингу рівня глюкози крові iPro2. Це сенсори, які автоматично (288 разів на добу) визначають рівень глюкози в крові у людей, що живуть із цукровим діабетом. Систему моніторування пацієнти носять до 6-ти діб. Потім всі дані лікарі переносять у комп’ютер і трактують за допомогою програми, у якій відображаються профіль глюкози і, відповідно, коригують лікування зі спеціалістом, якщо це потрібно.
